Глава 3. Казка про дракона

Аня лежала в ліжку та розглядала свої іграшки. Сьогодні до них додалась ще одна плюшева тваринка і Аня надала їй видне місце біля своєї подушки. Мама сиділа на краю ліжка зі своєю донечкою та тримала її за ніжну ручку.

- Мамо, розкажи мені казку про дракона, який не вмів любити, - попросила дівчинка.

- Вже пізно.

- Мамо, ну розкажи. Я ще не хочу спати, - наполягала Аня.

- Ну добре. Жив-був маленький дракон. Він дуже швидко зростав. Рідні говорили йому: "Ти станеш найбільшим і найсильнішим. Ти будеш закривати своїми крилами сонце", "Ти повинен ще бути наймогутнішим і грізним, щоб тебе всі боялися. Кого бояться, того і поважають!". І ось, він виріс. Він став таким великим, що крилами закривав півнеба. І розважався тим, що наганяв жах на всіх людей. Своїм вогненним подихом дракон влаштовував лісові пожежі, знищував людські селища. Викликав землетруси, стрибаючи по горах.

- А чому він такий злий? – перепитала Аня

- Напевно, тому, що його ніхто не любив. Ось він на всіх і сердився... Одного разу сили природи зібралися і вирішили покарати дракона за те, що він все руйнував. "Відтепер, ти будеш малий та слабкий і покинутий жити серед людей. Коли ти навчишся творити добро, дізнаєшся, що означає любити, тільки тоді твоє покарання закінчиться", - постановили сили природи.

- Мамо, якщо ж він залишиться маленьким, будь-хто зможе його вбити, - додала Аня.

Мама взяла серед іграшок доньки плюшевого дракона та ляльку і почала з ними розігрувати виставу, продовжуючи розповідати казочку.

- Дракон поселився в печері і жив сам, поки, одного разу, не познайомився з маленькою дівчинкою, яка збирала хмиз біля печери, де він жив. "Ти хто, запитала дівчинка?". - Я злий і страшний дракон! "Який же ти дракон? - недовірливо запитала дівчинка, - дракони величезні, а ти ж такий маленький і нешкідливий. І зовсім не страшний, - додала дівчинка.

На цих словах Аня заснула, міцно обіймаючи крокодила, якого виграла сьогодні. Мама поскладала іграшки. Поцілували доньку та вкрила її ковдрою.