Розділ 12. КІР. Тепер ти зв'язана зі мною.

Чорт... Занадто багато крові втратив...

Реальність починала затуманюватися, але, як тільки я відчув, що Яра відсторонюється, розум знову став чистий, і я подався вперед, за чужими губами.

Але Яра раптово практично підскочила з підлоги і, відвівши погляд, почала щось тараторити про те, що мені потрібно вилізти з ванної, лягти і замінити бинт на сухий...

Однак я продовжував сидіти в воді.

Потім до Яри нарешті дійшло, що я зараз не в тій кондиції, щоб вилізати самому, і вона все ж допомогла мені встати.

Я авжеж був в плавках. Не хотілося зовсім збивати з пантелику мою дівчинку.

Переступивши поріг ванної, ми разом із нею попрямували до спальні, де я відразу ж увалився на ліжко мало не обличчям в подушку.

А потім сказав те, що казати зовсім не планував...

— Залишся сьогодні тут, — втомленим, зовсім незвичайним для себе тоном, попросив я.

— Ідіот... — я відчув, як вона присіла на ліжко біля мене, і почала знімати з мене мокрі бинти. — Скільки ти крові втратив? Може, фізрозчин і крапельницю поставити?

— Ні, все нормально. Ти швидко приїхала, — я посміхнувся в подушку.

— Твій голос зараз... Якийсь зовсім не такий, як зазвичай, — боязко сказала вона, зав'язуючи сухий бинт на моїй руці.

— І правда... — я усміхнувся.

— А якби я не встигла? — на видиху запитала вона.

— Але ти встигла, — я повернув голову так, щоб наші погляди зустрілися. — Є багато страшних речей, з якими ти зіткнешся, якщо продовжиш йти обраним шляхом. Це був тест на те, як ти дієш в критичній ситуації. Якби ти його не пройшла, то наші шляхи б розійшлися.

— Ти так спокійно говориш про свою можливу смерть... — вона зітхнула, не відриваючи від мене очей. — А мені взагалі-то було страшно, я була у паніці.

— Неправда. Ти змогла взяти себе в руки і тримала все під контролем, — я повернувся на бік, обличчям до Яри. — Це — корисний досвід, твоя перша критична ситуація, — я простягнув непорізану руку до її щоки. — Я навіть трохи пишаюся тобою, — додав на видиху.

— Я повинна була викликати швидку... — вона відвела погляд. — Чому я не викликала її...

— Ти знала, що впораєшся, — я перемістив долоню з її щоки на підборіддя і потягнув дівчину на себе.

Ярослава подалася вперед і наші погляди знову зустрілися.

— Це був класний подарунок, — сказав я, коли між нашими обличчами залишалася всього пара сантиметрів.

Дозволь мені показати тобі, наскільки я радий...

Я  притягнув її до себе, щоб торкнутися її губ, але вона відвела погляд і злегка відсторонилася.

Я  посміхнувся.

В принципі, я очікував, що все буде не так вже й легко. Якби було легко — було б нецікаво.

Але тепер ти все одно зв'язана зі мною. Ти думаєш, що врятувала моє життя і, на рівні підсвідомості, будеш відчувати відповідальність за мене. Наш з тобою звʼязок буде все сильніше, я подбаю про це, і тоді... Ти сама зробиш потрібний мені вибір.

Яра повернулася на бік, відсторонюючись від мене і відвертаючись.

Я навіть радий, що ти не піддалася відразу.

Я кинув погляд на чужу спину.

Ти не така проста.

Я не люблю нічого простого.

Несподівано у ванній задзвенів мій мобільний.

Чорт, зовсім забув про неї...

Я підірвався, встаючи, але Яра мене випередила і піднялася першою:

— Зараз принесу.

Вона швидко пішла у ванну, а я прикрив очі і посміхнувся.

Цікаво... Як же цікаво.

Я облизав злегка пересохлі губи.

Яра тим часом знайшла мобільний. Номер авжеж був невизначений. Думаю, вона запам’ятала, що цей номер є всього у декількох моїх знайомих крім неї самої... Значить, вона зробить висновок, що ця людина близька мені. Саме так вона подумає...

Яра принесла мобільний і простягнула його мені.

Я прийняв телефон і приклав його до вуха...