Мій ідеальний Святий

РОЗДІЛ 6

Аудиторія була спроєктована півколом. Лави з вузькими столами піднімалися кількома рівнями, а внизу залишався широкий майданчик для практики. На моє щастя, там стояв Даріан.

Він щось пояснював із таким байдужим виглядом, ніби його змусили розповідати очевидні речі маленьким дітям. Професорка слухала, час від часу схвально киваючи.

Я навшпиньках прослизнула на вільний задній ряд. Декан залишив нас біля дверей, пославшись на справи, а Кассіан сів поруч і нахилився до мого вуха.

— Зайшла, як мишка в комору.

— Кассіане! — шикнула я й ущипнула його за бік.

Він засичав, але відразу засміявся. Я повернулася до брата. Даріан вийшов у центр майданчика й підняв руку. Над пальцями одна за одною виникли блакитні печаті. Символи спалахнули, з’єдналися тонкими лініями, і перед ним розгорнувся напівпрозорий бар’єр.

Я навіть не намагалася зосереджуватися на мані — просто бачила, як рівномірно вона розподіляється між печатями. Даріан кивнув студентові. Хлопець нервово підвівся, вийшов уперед і почав формувати закляття.

— Ой-ой…

— Що? — прошепотів Кассіан.

— Йому ніби бракує чогось для рівноваги. Або вибухне, або розсиплеться ще до бар’єра.

Кассіан придивився до печаті й прислухався до пояснень Даріана.

— Він каже те саме. Потік нерівномірно розподілений між зовнішніми символами.

— Мій же ти передавач.

Чоловік хмикнув, а я знову зосередилася на занятті. Даріан показував на символи власної печаті й щось пояснював. Жодних зайвих рухів чи коливань — конструкція трималася рівно, наче намальована в повітрі.

«А брат у мене справді сильний».

Студент дивився на нього дедалі розгубленіше. Після чергового пояснення кивнув, повернувся до свого закляття й завмер. Судячи з обличчя, зрозуміліше не стало.

— Бідненький, — прошепотіла я. — Даріан пояснює, а хлопець дивиться так, ніби чує давню мову.

Кассіан прислухався.

— Зараз сказав: «Якщо знову поставите стабілізаційний знак сюди, печать розірве».

— І він знову туди ставить?

— Так.

Даріан повільно заплющив очі. Навіть із заднього ряду я відчула його страждання.

— Це сімейне.

Кассіан тихо засміявся. Професорка підійшла до студента й допомогла перебудувати символи. Потік нарешті вирівнявся.

— Ти знаєш ці символи? — запитав чоловік.

Я відкрила рота й замислилася.

— Ні.

Він підняв брову. Я знову поглянула на майданчик. Справді, я не знала назв більшості знаків, правил побудови бойових печатей і точно не змогла б створити таке закляття.

— Не знаю символів, але бачу, де потік кривий.

Кассіан випростався, зацікавлено придивляючись до мене. Унизу вже підвелася наступна студентка. Вона виглядала впевненіше за попередника й швидко сформувала печать. На перший погляд конструкція була рівною, із чітким зовнішнім контуром. Даріан оглянув її й дозволив атакувати.

Я примружилася. Один символ ледь помітно тремтів, а сусідній залишався неприродно нерухомим. Порожнім.

«Щось не так».

Я повернулася до Кассіана й накрила його вуха долонями.

— Що?..

Залу струсонув вибух. Печать розсипалася перед студенткою, здійнявши хвилю повітря й пилу. Кассіан миттєво притиснув мене до себе й розвернувся, затуляючи від майданчика. Я вперто тримала долоні на його вухах.

Унизу хтось закашлявся, пролунали обурені вигуки й сміх. Коли пил осів, стало видно студентів першого ряду: волосся в них стирчало в різні боки. Даріан розгублено дивився на залишки печаті, а професорка кількома рухами розігнала пил.

Я забрала руки. Кассіан мене не відпустив.

— Ти в порядку?

— Так. Тут, схоже, використовують навчальні закляття. Максимум оглушило б і зачіску зіпсувало.

Він кивнув, але долоню зі спини не прибрав. Я трохи зачекала.

— Можеш відпустити.

Кассіан опустив до мене обличчя. Ми зустрілися поглядами, і на мить я перестала помічати метушню довкола. Його очі ковзнули до моїх губ.

Я завмерла.

«Е?..»

Він наче отямився, підняв погляд і відсунувся.

— Схоже, магію я не можу передбачати так само легко, як фізичні рухи, — сказав він, кашлянувши.

«Звісно. Саме про магію ми зараз думаємо».

Я стримала усмішку й вирішила не бентежити його ще більше.

— Можливо, твоя реакція залежить від того, що ти бачиш або помічаєш у рухах. А в заклятті ти не розпізнав небезпеки.

— Зате ти помітила.

— Не була впевнена. Два символи поводилися неправильно.

Кассіан поглянув униз. Даріан саме розбирав невдалу конструкцію, показуючи студентці тремтливий знак.

— Він цього не помітив. І викладачка теж.

Я сперлася ліктями на стіл. Не розуміючи, як працює печать, я побачила помилку раніше за людей, які вивчали магію роками.

— Моя здібність дедалі менше схожа на наймарнішу магію світу.

— Вона ніколи не була марною, — відповів Кассіан. — Ти просто не знала, на що здатна.

Я повернулася до нього й усміхнулася.

Саме тоді Даріан підняв голову. Його погляд ковзнув по рядах і зупинився на мені. Я помахала пальцями. Брат завмер посеред пояснення.

«Знайшов».

Він прокашлявся й повернувся до студентів, проте ще кілька разів поглянув у наш бік. На щастя, оголошувати про присутність герцога й герцогині не став. Кассіан нахилився вперед, прислухаючись до його слів.

— Що каже? — запитала я.

Чоловік уже збирався відповісти, але раптом усміхнувся.

«Не подобається мені цей вираз».

— Далі переказ платний. — Він постукав пальцем по щоці. — Оплата поцілунками.

Я кілька секунд дивилася на нього. Кассіан удавав, що стежить за заняттям, хоча кутики губ сіпалися.

«От дитина. На весіллі поцілувала — тепер розбестила».

Я нахилилася й торкнулася губами його щоки. Він завмер, а тоді повільно повернув голову. Кінчики вух почервоніли.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше