2

«Любов як квітка — їй потрібен час, щоб розквітнути..»

Прийшовши до тями, я зрозуміла, що знаходжуся не у весільній залі і навіть не у лікарні, це чиясь кімната. Спершись на лікті я оглянула приміщення і єдине, що можу точно сказати, тут стовідсотково живе багатій. Вся кімната виглядає дуже стильно та стримано, всі речі стоять на відведених місцях, гадаю тут ретельно прибирає хатня робітниця. Двері до кімнати відчинилися саме в той момент, коли я намагалася встати з ліжка. 

— Як самопочуття? — це був помічник Тайлера. 

— Я втратила свідомість? — проігнорувала його запитання.

— Так, тебе оглянув лікар, — віддав мені склянку води, — Сказав, що нічого страшного немає, ти просто перенервувала. 

— Це добре. — сьорбнула води, вона була досить холодна.

— Лікар радив тобі пропити вітаміни, тож Тайлер купить їх для тебе.

— Не думаю, що це, обов'язково.. Де сам Тайлер? 

— На роботі, в нього важлива зустріч, — дуже сухо мовив чоловік.

— Зрозуміло. — підвелася з ліжка. — Як тебе звати? 

— Ітан, — продовжив клацати щось в телефоні, — На столі лежать папери, вивчи їх, це всі вимоги Тайлера, до своєї дружини, — до тебе. 

— Гаразд. 

Голова, ще трохи боліла, тож я обережно, маленькими кроками пройшла до стола і сіла на крісло, що було поряд. Обсяг паперів був досить товстим, навіть цікаво, що він сюди написав. На першій сторінці були імена учасників контракту: 

Тайлер Вест та Одрі Гермі. 

— Але тут, не моє ім'я. 

— Так, я знаю, найближчим часом зміню на твоє. — він продовжував клацати в телефоні, навіть не глянув на мене. Я настільки не подобаюся йому? 

Загалом тут було двісті сорок три пункти. Я прочитала сто десять і можу точно сказати, — Тайлер, не любить коли його турбують без необхідності; і не любить, коли хтось надто голосний. У пункті 89 чітко написано: 

“Сторона Б, — тобто я, — не має створювати шум після 06:00 РМ. Якщо так станеться, то сторона А, — Тайлер, — має право виставити, сторону Б, за двері.” 

Так само, там є пункт про те, що я не повинна вмикати музику голосно, у ванній взагалі заборонено її вмикати, а якщо я й хочу послухати музику, то можу зробити, це тільки в навушниках. Що ж, ці пункти не такі складні, я взагалі не шумна людина. Та й готувати я вмію. Є пункт 7: 

“Кожного ранку, сторона Б, має готувати сніданок стороні А.” 

Складнощів не має виникнути в нашому співмешканні. Точно, найголовніший пункт, це те, що я маю жити у будинку Тайлера, тож сьогодні ввечері ми поїдемо до моєї квартири забрати речі. Я могла й сама поїхати, але Ітан сказав, що Тайлер хоче поїхати зі мною, оскільки тепер за мною можуть стежити репортери. Мій батько також може караулити мене під будинком. 

До вечора я читала умови, на яких я буду жити у будинку Тайлера. В цілому, нічого складного у цих пунктах не було, деякі були дивні, але не складні. Ітан весь час сидів поруч і навіть не виходив з кімнати, він точно не довіряє мені. Цікаво, якою я виглядаю у його баченні? Можливо, він думає, що я якась аферистка, або золото шукачка. 

— Довго будеш розглядати мене? 

— Мені цікаво, що ти про мене думаєш… я точно не подобаюся тобі як людина, але чому? 

— Я просто, не довіряю тобі, — Ітан нарешті відклав телефон, — Ти з'явилася невідомо звідки і це підозріло.

— Я втекла з власного весілля, від чоловіка, що хотів використати мене, як зброю для помсти! Я намагалася захистити себе, тож почувши вашу розмову з Одрі, вирішила замінити її. 

— Нам час їхати. — Ітан проігнорував мої слова, можливо це й на краще, я б не хотіла вислуховувати слова підтримки від нього, або будь кого іншого. 

Будинок Тайлера буквально так і кричав, що тут живе багатій. Такі меблі я бачила лише у каталогах, хоча я не скажу, що з бідної родини, але батько в жодному разі не купив би такі меблі в наш будинок. Він завжди купував вживані меблі і казав, що не бачить сенсу купувати нові, тож переїхавши до орендованої квартири, я купила собі нове ліжко за сто п'ятдесят доларів і проводила в ньому всі вихідні дні за переглядом серіалів. 

Прибудинкова територія також чималенька і дуже доглянута. Садівник вочевидь отримує не маленьку зарплату. Я навіть не знаю чим займається Тайлер, а раптом він якийсь мафіозі? Ітан відчинив мені задні двері чорного range rover і я сіла до салону.

— Дякую, — зачинив двері, обійшов машину і сів за кермо. 

— Нам їхати трохи більше години, тож якщо хочеш, можеш поспати. 

— Гаразд. 

Говорити зі мною він точно не налаштований, проте все ж я вирішила запитати в Ітана, ким працює Тайлер:

— Ти справді не знаєш? — він поглянув в дзеркало заднього виду, потім назад на дорогу. — Абігейл, ти якась дивна, всі знають Тайлера Веста.

— Він якась знаменитість? 

— Кхм… щось типу того, — Ітан насміхається наді мною, це очевидно. 

Діставши мобільний я відкрила браузер і в пошуку ввела запит «Тайлер Вест». 

“Молодий мільйонер одружується»

«Ювелірний принц знайшов даму серця»

«Чи зміниться щось для “TailTa” після одруження власника?»

Що за «TailTa»? Це був мій наступний запит. 

— Скільки?! — мої брови полізли на верх від здивування. 

— Бачу ти поцікавилася його бізнесом. 

— Так, поцікавилася, — заблокувала телефон і поклала до сумочки. Я досі була у весільному вбранні. — Можливо поїдемо до магазину? Я зміню наряд. 

— Звичайно, я не подумав про це. 

Тайлер виявляється ювелір і має власний ювелірний бренд, в нього більше ніж десять магазинів в Лондоні, та ще два у Парижі. Його прикраси коштують від п'ятисот до двох тисяч доларів, і це якщо не колекційні прикраси. Обручка на мені, також придумана Тайлером. Якийсь час я розглядала її, обручка виглядає дуже ніжною та в той же час вишуканою, в нього чудовий смак. 

По дорозі ми заїхали до магазину і я змінила весільну сукню на більш повсякденний одяг. Ітан обирав його для мене і він його сплатив, хоча я наполягла на тому, щоб оплатила я. За десять хвилин range rover був припаркований біля великої будівлі, на якій було написано “TailTa”. Невже і ця будівля належить Тайлеру?