1

«У романах все закінчується весіллям, а в житті, навпаки, все з весілля тільки й починається.»

Весілля. Невже, кожна дівчина й справді мріє вийти заміж та бути дружиною? Я ніколи не мріяла про весілля, але коли Алекс зробив мені пропозицію, — я погодилася. Я вважала Алекса ідеалом серед чоловіків. Він був таким милим та турботливим, постійно дарував квіти та майже носив на руках. Але тиждень тому, його нібито підмінили. Алекс став холодним до мене, не говорив без причини і я не розуміла що не так. Три дні тому сталося те, чого я боялася найбільше: він побив мене, а потім згвалтував. По спині пробігли сиротинці від згадки того вечора. Хотіла б я взагалі забути його, та це не можливо. Цей день тепер буде зі мною, до кінця мого життя. Він залишиться шрамом на моєму серці.

Взувши весільні туфлі я сіла на диван і стала чекати подруг, зовсім скоро весільна фотосесія, а я геть не налаштована на неї. Навпроти мене було дзеркало, я змогла поглянути на своє відображення й здригнулася. В останні секунди довелося змінити весільну сукню, оскільки моє тіло було вкрите синцями фіолетового кольору. Ця сукня взагалі не подобається мені, але йти у повністю відкритій був не варіант, всі побачили б те, що зробив Алекс. Я так довго обирала сукню, але не змогла її вдягнути. Візажист також дуже довго чаклував над макіяжем, синець під оком потрібно було сховати й зробити мене схожою на людину. Зачіску я не хотіла робити, але знову ж таки, Алекс наполіг на цьому. У дзеркалі я бачила геть нещасну наречену. 

Алекс знаходиться в сусідній залі, мабуть також вже чекає друзів. Після того вечора ми не говорили, чоловік навіть не вибачився переді мною. Хоча, навіть якби він вибачився, я б не змогла пробачити, це не те, що я можу пробачити. Коли я сказала батьку про те, що зробив Алекс, він почав виправдовувати його, казав, що це через нерви, він хвилюється і я маю його підтримати. Я також хвилююся, але чому я не влаштовую йому істерики? Звісно, батько буде на стороні Алекса, батьку вигідний наш союз, оскільки тоді, він не повинен буде повертати борг містеру Вуду, батьку Алекса. Мій батько ніколи особливо не любив мене, та й маму також, але ця ситуація дала мені зрозуміти, що я одна у цьому світі. Навіть якщо чоловік-тиран буде знущатися наді мною, мені ніхто не допоможе. Я не хочу такого життя. Розуміння того, що наші з Алексом стосунки не нормалі, дуже різко спливають мені на думку. Стрімко підіймаюся з дивану і прямую до виходу з зали. Нам потрібно поговорити і дуже терміново. Я не хочу виходити заміж за нього. 

Рух у коридорі був ускладнений, оскільки сьогодні тут відбудеться два весілля, у сусідній залі ще одна пара одружується. Я не хотіла інший день, тож реєстратор запропонував нам іншу залу, менш розкішну, але я була не проти. Тоді я думала лише про те, що хочу бути дружиною Алекса. Яка ж я дурепа. Оминаючи людей дійшла до дверей зали, де був Алекс, за дверима я чула сміх, — його друзі вже тут. Вхопивши ручку я хотіла зайти, але зупинилася почувши їх розмову:

— Чувак, ти справді так жорстко вчиниш з Абі? — вони говорять про мене. 

— Ноа, ти знаєш, що вона зробила, ти не можеш бути на її стороні! — про що вони? Що такого, я зробила Алексу?

— Просто... кидати її під час церемонії, це трохи занадто. 

— Ти на якому боці, Ноа? — його голос звучить досить агресивно.

— Годі вам, хлопці, — здається це Стівен, — Ми ж не будемо сваритися через цю шльондру? 

— Її брат познущався з моєї сестри, тож я помщуся її. 

До чого тут мій брат? Я не бачила Коула більше п'яти років, про що він говорить? У нього є сестра? Я взагалі не розумію нічого. 

— Але ж Абі, не винна! Це її брат. 

— Ноа, вона подобається тобі? — двері були трохи відкриті, тож я побачила, як Алекс вхопив друга за барки і потягнув на себе. 

— Вона подобається мені як особистість. 

— То будеш втішати її, коли я кину цю ідіотку! 

 Алекс відштовхнув Ноа від себе. Що такого зробив мій брат, що Алекс так хоче помститися? 

Я настільки була сконцентрована на підслуховуванні, що не помітила як до мене підійшла Стейсі. 

— Що відбувається? 

Не втримавши рівноваги я полетіла на двері, в результаті чого, ті зачинилися. 

— Хто там? — кроки Алекса наближалися, варіантів не було. Вхопивши Стейсі за руку ми побігли. Весільні туфлі була на розмір менші, тож бігти було дуже боляче. Опинившись у своїй залі підготовки я зняла взуття.

— Абігейл, ти не хочеш пояснити? — важко дихає.

— Пробач, зараз все поясню, дай тільки заспокоїтися. 

Я на мить притуляюся до якоїсь стіни, щоб вирівняти дихання, яке досі виривалося з грудей панічними схлипами. Стейсі моя найкраща подруга, ще з дитячого садка, хоча тоді нас важко було назвати подругами, ми постійно сварилися і дражнили одна одну. 

Прийшовши до тями я поглянула на подругу. Стейсі виглядала просто неймовірно: блакитна обтягуюча сукня, туфлі на тоненькій шпильці, обережно зібране волосся у низький хвіст і сумочка білого кольору. Набираюся сміливості й починаю розмову:

— Я не розповіла тобі, але останнім часом ми з Алексом у сварці.

— Що?

— Вже тиждень він не розмовляє зі мною.. а декілька днів тому, вдарив мене і, — мій голос звучав так, ніби я зараз розплачуся, — Згвалтував. 

— Що він зробив? Цього разу я точно вб'ю його! — вони кинула сумочку й хотіла піти. 

— Почекай! — обійняла її. — Тільки що, я почула дивну розмову і навіть не знаю, що робити.

— Що саме ти почула? — зробивши глибокий вдих і видих я почала розповідати. Коли я закінчила, Стейсі була шокована. — Абі, ти дійсно не розумієш, що робити? Кинь його першою! — вона ткнула вказівним пальцем мені у груди. 

— Кину я його, а що далі? — розводжу руками. — Батько не дасть мені спокійного життя! 

— Дій за обставинами, але ти повинна кинути його першою! Ця сволота не має права, щоб ображати тебе. 

«Ніхто не має права на те, щоб ображати когось.» — промайнуло у моїй голові.