Розділ 22

О пів на дев’яту ранку я сиділа в крихітній їдальні «Міранди» перед тарілкою яєчні й чотирма людьми на екрані ноутбука. Ірина була в кабінеті, Марина — на власній кухні з рушником на голові, двоє юристів журналу під’єдналися з переговорної. Роман, старший із них, не привітався й одразу попросив показати оригінал припису.

— Джерело отримало його під час роботи над проєктом? — запитав він.

— Так. Вона була консультанткою компанії й адресаткою копії. Є лист із вкладенням та службова угода, яка підтверджує її участь.

— Угода містить заборону на розголошення?

— Містить комерційну таємницю, але інженерка вважає, що ризик для громадської безпеки переважає. Її адвокат готовий це підтвердити. Персональні дані й фінансові умови приберемо.

Роман зробив позначку. Його колега Лідія попросила хронологію. Я відкрила таблицю й пройшла всі дати: перший висновок, заміна консультанта, перевірка, припис, часткове технічне погодження, нічна поставка, відповідь курорту. Поки говорила, сніданок холонув. Господиня готелю двічі проходила повз і дивилася, чому я не їм, але не втручалася.

— Найслабше місце — причинний зв’язок, — сказала Лідія. — Ми бачимо арматуру після припису, але не бачимо, куди її поставили.

— Є свідчення працівника, який приймав накладну. Він називає фундамент другої вілли.

— Працівник у конфлікті з роботодавцем.

— Він відсторонений після того, як провів фотографа до виходу з території. Це треба вказати. Так само, як конфлікт Івани.

Ірина сиділа, підперши підборіддя рукою. Вона не перебивала вже хвилин десять, і це непокоїло більше за запитання юристів.

— Є два різні тексти, — сказала я. — Огляд програми й розслідування. У першому ми оцінюємо те, для чого мене відправили: номер, сервіс, активності, роботу персоналу. У другому — документи щодо нової черги. Я не хочу підкладати розслідування в огляд одним абзацом. Це виглядатиме як помста за те, що нас виселили, і не дасть читачкам зрозуміти факти.

— Рекламний відділ уб’є мене, — нарешті промовила Ірина.

— Не сьогодні. Спершу довго пояснюватиме, скільки грошей ми втрачаємо.

Марина пирхнула в чашку. Ірина глянула вбік її віконця.

— Рада, що моя майбутня смерть розважає редакцію. Дарино, в договорі з Vela Mare є умова: відзнака залежить від редакційної перевірки. Прямої вимоги написати позитивний матеріал немає. Але є домовленості про спеціальний випуск, зйомку й партнерські події. Після такого тексту вони підуть.

— Тоді підуть.

— Легко казати, коли ти не відповідаєш за зарплати відділу.

Я відсунула тарілку.

— Не легко. Я знаю, з чого платять мою зарплату. Тому не пропоную знищити курорт одним заголовком. Ми можемо написати тільки те, що доводимо: роботи, схожі на продовження фундаменту, тривали після припису, а надане курортом погодження прямо стосувалося дренажу й укріплення котловану. Vela Mare це заперечує. Потрібна відповідь муніципальної служби й незалежного інженера.

— І потрібен переклад припису сертифікованим перекладачем, — додав Роман. — Не джерелом.

— Замовимо сьогодні, — сказала Ірина.

Я подивилася на неї.

— Отже, працюємо?

— Отже, перевіряємо. Рішення про публікацію після висновку юристів. І ти не ставиш своє ім’я під рекламним оглядом, поки ця історія не вирішиться.

— Чому?

— Бо читачка має знати, що оцінка не куплена. Якщо ми опублікуємо окремий чесний огляд без партнерського маркування, твоє ім’я буде. Якщо маркетинг наполягатиме на матеріалі за контрактом, напише редакція.

Такого компромісу я не чекала. Ірина лишилася редакторкою, яка рахувала рекламні бюджети й відповідала перед керівництвом, але в цих межах знайшла спосіб не брехати.

Наступні дві години ми перевіряли кожен файл. Я надіслала Лідії записи згоди Івани й Луки, оригінали фотографій, листування з курортом. Роман попросив Святослава описати походження кадрів і підтвердити, що він не заходив на будмайданчик. Я написала йому одне повідомлення. За десять хвилин він прислав підписаний файл із маршрутом, картою точки зйомки та технічними даними камери.

У супровідному листі було два рядки: «Дозволяю “Лінії” використати зазначені фотографії для редакційного матеріалу без гонорару за умови збереження авторства. Приватні фотографії з програми до дозволу не входять».

Я довше, ніж слід, дивилася на друге речення. Святослав письмово відділив нашу приватність від робочих матеріалів, і тепер ця межа не залежала від його доброї волі.

О десятій Дора надіслала додаткову відповідь. Компанія наполягала, що арматурні сітки застосували для «тимчасової стабілізації», а технічне погодження дозволяло всі необхідні для цього роботи. На запитання про фундамент другої вілли не відповіла. Луку назвала працівником, щодо якого триває службове розслідування. Івана, за версією курорту, поширювала неповні документи через фінансову суперечку.

Я додала позицію без скорочень до робочого файла.

Повернення на материк зайняло майже три години. Я сиділа на верхній палубі, тримаючи ноутбук на колінах, і писала вступ. Хотілося почати з нічних фар за олеандрами — красиво, швидко, майже як у кіно, та цей абзац я видалила. У тій сцені була я, яка вже знала, що шукати, й Святослав, який привів мене туди після кількох днів мовчання. Для читача це створювало зайвий героїзм і приховувало незручний спосіб, у який ми отримали доступ до історії.