Глава 4

Вже більше години я сиджу у кімнаті, тупо зависаючи у телефоні. Ніхто не те, що підійнявся, ніхто й не написав мені! Ні Рейчел, ні Марк!

Вкотре переконавшись, що всім на мене начхати, я відкрила гардероб та дістала свою улюблену нижню білизну. Червоний ліф з мереживом та труси-ластівки завжди підіймали мій настрій. Сподіваюсь, цього разу по іншому не буде. Адже ще трохи і я з глузду з’їду.

Я швидко накинула на тіло шовковий, синій халат та попленталась до басейну. Здається, це єдине місце, яке зараз допоможе мені.

Як тільки я зайшла до просторої кімнати з величезним басейном, вимкнула світло та ввімкнула підсвітку у воді. Все ж, вбитись не дуже хочеться. Я повільно зняла з себе халат, опускаючись в прохолодну воду. Насолода відразу ж вкрила тіло легкими мурахами, ну або то просто була температура води. Хоча, яка різниця? Я сюди розслабитись прийшла. Зачепившись за підводні сходи ногами, я всілась на одну зі сходинок дупцею, не маючи намір гребти до середини. Не так я вже й плаваю чудово.

Навколо було тихо. Навіть дуже. Це лякало й напружувало, адже, по ідеї, піді мною, а точніше,під басейном -кухня. Зараз там Кетті веселиться разом з Рейчел, а мій чоловік милується своєю любою сестрицею.

Набридло! Набридло вічно боротись. Як не за Марка, так проти, ну або ж на додачу боротись за проект на роботі, вигризаючи там собі місце. Як би Марк не старався поводитись зі мною добре, іноді він все ж злітав з котушок. Завдяки цьому я й навчилась створювати проекти. А, хочете новину? Ви все ще пам’ятаєте того занозу, містера Браута? Хочете, я вам секрет відкрию? Ніякий він не клієнт! Він брехливий покидьок та друг Марка. Вони просто розіграли мене два роки тому, мов дурепу, сказавши, що Лука (містер Браут) замовив один з моїх проектів. Ага, замовив... тільки під час роботи всіляко знущався з мене. Ми навіть декілька разів зчепилися, після чого Марк й розповів, що Лука знущається з мене по його ініціативі. Шикарно, чи не так? Бути присоромленою чоловіком, якого підіслав твій чоловік.

Коли я вже починала дрімати, так і сидячи на сходинці під водою, двері відчинились. Спочатку я злякалась. Дуже. Адже, по-перше, я боюсь води, а по -друге, я боюсь темноти. А тут відразу перше й друге. Ще й силует Марка, що повільно підходив ближче.

Він мовчав, продовжуючи дивитись на мене жовтими очима.

-Марк... -першою озвалась я, зіскакуючи зі сходинки та трохи заходячи у воду. Марк декілька секунд посміхався, дивлячись на мене, після чого скочив під воду. Я ж утрималась від бажання пірнути за ним. Точніше, страх утримав це бажання. Тому я просто почала тупцюватись біля краю, на якому мої ноги спокійнісінько торкались “дна” а вода ледь сягала підборіддя.

-Марк! -голосніше озвалась я, вглядаючись в підсвічену воду. Коли його чорні пасма з’явились у полі зору, я ледь чутно видихнула. Хоч не втопився, і на тому дякую.

-Чого ти боїшся, Медіно? -його голос, з холодними нотками, але й одночасно безмежною ніжністю, гулом пронісся у моїй голові. Марк підплив ближче, ступаючи на холодну підлогу басейну поруч зі мною. Вода навіть грудей його не торкалась, у той час, як я ледь встигала її випльовувати.

-Чого ти приперся, Марк?

-Ти хочеш, аби я пішов? -ні! Не хочу! Хочу, аби ти прогнав Кетті та, нарешті, звернув увагу на мене.

-Хочу. -ховаючи погляд, відповіла я. Нехай краще так, ніж по іншому.

Марк фиркнув, підходячи ближче та ловлячи під водою мою ногу. Він закинув її собі на сідниці, ще ближче притискаючи до себе.

-А тепер?

-А тепер я хочу, аби ти, нарешті відкрив очі, -все ж, руки самі потягнулись до його шиї, обіймаючи. Тепер я не відчувала під собою підлоги, лише тіло Марка, яке було жахливо гарячим. Таке враження, що перед цим він навколо дому десять разів пробігся. -і побачив, як сильно Кетті тобою крутить.

-Медіно, ти поводишся, як маленька.

-Можливо, але я теж частина твого життя. І ти не повинен кидати усі свої справи, у тому числі й мене, по першому дзвіночку Кетті.

-Ми довго не бачились. -Марк підчепив й іншу мою ногу, через що я міцно сплела їх на торсі чоловіка.

-Я це розумію, і хочу вибачитись за невеличкий розгром у офісі. Такого більше не повториться.

-Та невже? -Марк зміряв мене недовірливим, насмішкуватим поглядом, погладжуючи спину та сідниці.

-Ну, можливо кажу ж! Якщо вона сама не чіпатиме мене.

-І ти мене пробач. Я розгубився, коли побачив її у сльозах. І я чудово знаю твій запальний характер, ти б могла їй багато чого наговорити, засмутити. А вона дівчинка наївна, добра...

-Ти ще скажи, що вона янгол. -я цокнула язиком, відвертаючись.

-А чому б ні?

-Марк, та ти сліпий! Вона демониця. Справжній виплодок пекла.

-Медіно. -він звів брови, легенько б’ючи мене по носі. -Ти говориш про мою сестру.

-Значить, їй мене ображати можна?

-Я поговорив з нею на твій рахунок. Вона пообіцяла, що старатиметься подружитись. -коли я знову відкрила рота, аби заперечити,Марк ніжно поцілував мої губи. -Давай закриємо цю тему раз і назавжди. Я не хочу, аби моя кохана жінка сварилась без причини, та ще й з сестрою.

-Гаразд. Але клянусь тобі, якщо вона ще хоч раз зачепить мене, я спущу її з балкону.

Марк досить наполегливо притиснув мене до бортиків басейну, продовжуючи цілувати.

-Може, піднімемось до нашої спальні? -проводячи пальцем по пупку, запропонував Марк.

-Навіщо? -звичайно, я чудово знала, що йому потрібно. Але, я це я, і я буду не я, якщо не познущаюсь.

-Ну, в мене був важкий день. -він продовжував цілувати мої ключиці, міцніше стискаючи талію.

-Тоді йди спати, а я ще тут побуду.

Марк підійняв свій здивований погляд, а потім у його очах промайнула біль.

-Не чесно! -заскиглив чоловік, зводячи брови у тонку лінію. Аби не засміятись йому в обличчя, я старанно прикусила нижню губу. -Ти знаєш, про що я. Але ти досі сердишся, і хочеш залишити мене без сексу. Де справедливість?