1.2 Цей дивний Діоніс

Це бог, народження якого описане досить незвично. Довгий час його вважали в Греції прийшлим. Мовляв, його культ прийшов звідкись із Малої Азії, з її екстатичними культами та усім іншим, уже після дорійського вторгнення. І ось грекам якось довелося впроваджувати його у свій стрункий пантеон. Однак ім'я Діоніса було знайдене на тому ж Криті, і матеріальний носій належав також до дуже давнього часу. Мало того, колись він вважався володарем підземних вод, а все пов'язане з виноградом та його продуктами з'явилося пізніше.

У цьому контексті важливо оцінити ще одну легенду, яка, правда, була написана вже у V столітті, однак, як вважається, автор використовував багаті джерела для своєї творчості. Мова про Загрея. Згідно з Нонном Панополітанським, Зевс відвідав Персефону у вигляді змія, і та народила йому рогате немовля Загрея, тобто старшу іпостась Діоніса. З'явившись на світ, Діоніс одразу ж посів трон Зевса і, отримавши від Зевса в дарунок скіпетр, намагаючись підражнити його, став своєю крихітною ручкою струшувати блискавкою та метати перуни. Однак якісь титани-заколотники за допомогою дружини Зевса Гери напали на божественне дитя. Він утікав, ховався, перетворювався. Але коли набув образу бика, титани наздогнали його й розтерзали. Залишилося недоторканим лише серце Діоніса, яке врятувала Афіна. Серце давно вважали обителлю душі, міф тут підкреслює це, але порятунок серця має явні паралелі з давньою ідеєю богині-матері та її сина-чоловіка. І в єгипетській міфології є приклад світила, сина богині, яке народжується, щоб знову до неї повернутися.

Що тут важливо? Давайте ще раз подивимося. Зевс в образі змія. Персефона як богиня підземного царства. Діоніс, який одразу лізе на трон, а потім перетворюється на тварин, поки його не вбивають биком. Нагадаю, що Афіна покровителювала такому собі Тесею, відомому переможцю марафонського бика та Мінотавра. З острова Крит, якщо забули. І там, на Криті, Тесей перемагає Мінотавра за допомогою Аріадни, дочки місцевого царя. Але кидає її. І, що важливо, Аріадна знаходить собі нового чоловіка. Чи варто дивуватися, що ним виявляється Діоніс?

Куди не глянь, Афіна й змії, Діоніс і бики — усе час якось пов'язане різними історіями. Хіба це може бути випадково? Мені здається, що ні. Варто додати сюди історію про суперечку богів про те, який дарунок кращий для Аттики — джерело Посейдона чи олива Афіни. Чи немає тут заміщення Посейдоном, братом Зевса, образу Діоніса, володаря підземних вод? Цікаво, а як тут розуміти дарунок для майбутнього міста у вигляді джерела солоної води? Можливо, спочатку покровителями міста були саме Афіна та Діоніс, уявним дарунком зробивши в уявленні жителів оливу та джерело води. Однак пізніше, після чергового струсу землі, це джерело отримало підживлення морською водою, а вторгнення дорійців відбилося ось таким відказом Посейдону, який замінив Діоніса.
Але ж і це ще не все. Судив цю суперечку богів (окрім 12 олімпійців, але що це за суд, у якому вони не ухвалили рішення?) такий собі Кекроп. Міфічний, давній засновник і цар Аттики. Настільки давній, що вважався сином самої Ґеї, зрозуміло, чому тут олімпійці не лізли вперед. Чи варто дивуватися, що в нього был зміїний тулуб? І що він ще до того, як люди отримали в дарунок від богів вино, уже шанував богів і приносив їм жертовні узливання, використовуючи для цього звичайну воду.
Тому Олімпійський пантеон дуже скидається на палімпсест. Таку книгу, де старий текст можна було зішкрябати й зверху написати новий. Під гладкою поверхнею Зевса й Аполлона чітко проглядають роги критського Бика та луска пеласгійського Змія.

Навіщо нам знати про Кекропа й Посейдона? Тому, що й сьогодні політичні та культурні міфи створюються так само! І коли хтось кричить про коріння й традиції, слід уважно вивчити той палімпсест, який він тримає в руках.