1 частина

Валерія

За вікном 24 грудня- останній день моєї сесії. Сьогодні, я маю здати екзамен зі своєї "улюбленої" психології. Як же я ненавиджу цю дисципліну! Запитаєте причину? Я просто по вуха закохалася у свого викладача. Зі мною таке вперше, якщо чесно. Мені вже важко сидіти на його лекціях, його статура, очі, губи, руки... Так і хочеться, щоб він мене стиснув у своїх сильних руках, хочеться торкатися його тіла. Влад... Ну тобто Владислав Вікторович, прийшов до нас викладати у цьому році. З вересня, я почала помічати на собі його дивні погляди, чи можна сказати, що він теж закохався в мене? А потім, на осінньому заліку, Влад почав завалювати мене питаннями з дисципліни, хоча ці питання і близько не стосувалися теми. Я ж вперто сиділа та зубрила психологію, тому сьогодні я йому розповім все і навіть більше.

Я швидко встала з ліжка та пішла до ванної кімнати. Живу сама, на квартиру заробила теж сама, весь рік я була закордоном та працювала у сфері готельно-ресторанного бізнесу. Швидко зробивши всі процедури, я побігла на кухню, щоб заварити собі міцний зелений чай з мелісою. Доки чай настоювався, я пішла до своєї кімнати. Відкривши шафу, я вирішила одягнути сьогодні бордову блузку та чорні джинси. На ноги взула чорні ботинки. Волосся залишила розпущеним, губи підфарбувала червоною помадою, нанесла на вії туш, взяла сумку, посміхнулася своєму відображенню та пішла швидко пити чай. Доки смакувала чаєм з медом, я викликала таксі. Помила чашку, одягнула теплу курточку та спустилася ліфтом на перший поверх. Коли я вийшла з під'їзду, на вулиці йшов красивий лапатий сніг. Я виставила руку і на неї падали сніжинки. Я відчула, що у моєму кармані подає ознаки життя звук телефона. Хм, невідомий

- Слухаю

- Доброго ранку. Це ваш таксист. На жаль, я потрапив у великі затори, так ще й пробив колесо, так що я не зможу приїхати до вас. Вибачте, будь ласка- сказав чоловік та вибачився

- Нічого страшного, дякую, що попередили. До побачення- сказала я. Чоловік ще раз перепросив та відключився. Просто прекрасний початок дня! Що мене очікує далі?

Я вдихнула та видихнула і попрямувала до університету, розмірковуючи. Зараз 8:20, екзамен на 9:50, розуміла, що я можу не встигнути, тому що всі вулички були заметені снігом. Я приклала багато зусиль, щоб вийти з бугрів снігу на чисту дорогу. Раптом я побачила, що біля мене загальмувала машина. Скло з боку водія опустилося і я відкрила рота від здивування, коли з машини вийшов не хто інший, як сам Влад. Він зупинився біля мене занадто близько і в мій ніс вдарив запах його парфумів, в яких явно був шоколад. Я ледве стримувала себе, щоб не закотити очі від цього аромату

- Привіт- привітався він. Я тримала його погляд, який розглядав мене у відкриту, прочистила горло та офіційно привіталася

- Добрий ранок, Владислав Вікторович. У вас щось термінове? Тому що я поспішаю, до речі, на ваш екзамен, а ви мене затримуєте- я спробувала його обійти, але він загородив мені дорогу. Він що- грає зі мною?

- Поїхали, я підвезу- запропонував Влад

- Дякую звісно, але я не хочу стати частиною обговорення нашого університету, та і для Вашої репутації це наврядчи потрібно. Чи ви маєте намір зіпсувати її?- так, я б дійсно хотіла, щоб він мене підвіз, але потім не хочу бачити на собі погляди однокурсників. Влад посміхнувся та несподівано взяв мене за руку. По моєму тілі пройшов жар, його рука була настільки гарячою, що в той момент я вже була не проти, щоб вона опинилася на іншій частині мого тіла

- Ніхто нічого не побачить, обіцяю. Пішли- чоловік потянув мене до своєї машини. Якщо я не помиляюся, то це була Mazda 6 баклажанового кольору. Я сіла на переднє сидіння та гріла руки. Хлопець обійшов машину, сів за кермо, замкнув двері і ми поїхали. Влад дуже вправно та обережно вів машину, тому що комунальники ще не почали чистити дороги. Хлопець порушив тишу між нами: 

- Як справи? Готова?- він зупинився на світлофорі та поглянув на мене

- Добре. Не хвилюйтеся, я навіть готова до тих питань, які ви можете поставити не за темою- я повернулася до нього і подивилися у його очі. Блакитні очі були настільки гарними та глибокими, що в них можна потонути навіки. Хлопець хитро посміхнувся та рушив далі

- Давай так, ми зараз знаходимося без зайвих поглядів, тому мені краще, коли ти будеш звертатися до мене на "ти". Я ж не на багато старший від тебе- я помітила, що він знову дивиться на мене

- Гаразд, давай- я дивилася у вікно спостерігаючи, як багато людей спішать на роботу, або на навчання. Я трішки посміхнулася своїм думкам та побачила, що ми трішки не туди повернули і заїхали у якийсь двір

- Ти забув дорогу до університету?- я повернула голову до Влада та побачила, що хвилюється. Чи мені здалося?

- Можемо поговорити?- його погляд зараз був спрямований повністю мені в очі

- Про що?- запитала я

- Я давно хотів це сказати, але ніяк не наважувався, бо гадав ти подумаєш, що я здурів- почав говорити Влад. Здається я починаю розуміти про що буде ця розмова

- Ну, говори- нетерпляче промовила я

- Я закохався в тебе- випалив на одному подиху чоловік,- закохався, як підліток. Коли вперше тебе побачив, зрозумів, що пропав. Вперто заперечував собі, що ми не можемо мати ніяких стосунків, чортові правила субординації. Мені все важче контролювати себе поряд з тобою, я дуже хочу зробити це- Влад нахилився вперед до мене, накрив своїми гарячими вустами мої, поклавши руку мені на потилицю. Я не могла опиратися, бо сама дуже мріяла про цей поцілунок. Якби я зараз стояла, то зомліла вже б від цього смачного поцілунку. Коли він встиг розстібнути мою куртку- я не знаю, але зараз це взагалі не важливо. Влад перемітив свої губи на мою шию та почав водити по ній язиком, від чого я взагалі втрачала свідомість зі світом

- Яка ж ти солодка- хриплим шепотом сказав та заглянув мені в очі,- я вже не зможу без тебе, кохаю, дуже сильно- після цього 5-хвилинного шаленства я трішки поверталася до реальності. Я поклала свою руку на його щоку, а потім легенько вдарила