Глава 16

Непросте рішення

Березень
Фукуока, район Савара

Вежа Фукуока. На висоті 120 м було розташовано другий оглядовий майданчик із рестораном. Вид тут і справді був захоплюючим. За крайнім столиком сиділи двоє, пара. Вона виглядала як модель. Розкішна, у вишуканій чорній сукні, на високих підборах. У неї була красива фігура, довге сріблясте волосся. А напроти неї сидів чоловік. Якби зорі склалися інакше, він також міг би зійти за модель або актора чи, можливо, навіть на айдола поп-гурту. Чорне волосся, незвичайні для азіата світло-блакитні очі. Дівчина замовила салат з креветками, перед чоловіком стояла тарілка із стейком. Вони виглядали як сама звичайна пара. Пара знаменитостей.

- На нас витріщаються, - промовила дівчина пошепки.

- Так і треба, - відповів їй хлопець, - чим більше поглядів на нас, тим менше вірогідність того, що на нас нападуть.

- Мені обов’язково було надівати цю сукню?

- А що не так із сукнею? Ти в ній розкішна.

- Чоловіки… - дівчина закотила очі, - скажи мені, Йору, чому ми тут? Ти дуже красномовно пояснив мені, що потрібно діяти. Але у той же момент не пояснив, чому ми маємо переховуватися навіть від Альянсу?

- Причин декілька, - тенгу озирнувся, - перша причина – ти порушила наказ.

- Тобто?

- Ти пішла зі мною, хоча тобі було наказано сидіти у батьків доти, доки старійшини самі тебе не викличуть.

- То це ще й я винна?!

- Ну, як є, - знизав плечима Йору, - друга причина – Олександр Жар. Жар-Птиця в ярості. Вона вже знає, що сталося з її сином. Завдяки Йормунганду мені вдалося зв’язатися із нею.

- Зачекай. Йормунганд? Той самий?!

- Той самий, - кивнув Йору.

- В мене зараз ще більше питань…

- Просто дослухай мене! Жар-Птиця дала мені час до кінця весни. Якщо я не поверну хлопця – вона покине підтримку Межі та заявиться до Альянсу. Як ворог. Старійшини Альянсу навіть не уявляють, якого ворога вони собі наживають. У цій війні ще одного такого супротивника Альянс просто не витягне.

- А як щодо діалогу?

- Виключено, - похитав головою тенгу, - розумієш, Альянс зараз у такому положенні, коли вони ладні чіплятися за будь-яку, навіть мізерну можливість побороти хворобу, що захопила людство.

- Але ж справа не у хворобі… невже вони цього не розуміють!?

- Розуміють. Навіть не знаю, нажаль чи на вдачу, вакцина із крові хлопця дає результати. Мізерні, але як вже є. Вона трохи стримує скверну у організмі людини, так що, він врятував вже не одне життя.

- Він хоч про це знає?

- Не думаю, - Йору сумно посміхнувся, - якщо чесно, я не думаю, що його взагалі питали чи хоче він когось ратувати. Але…

- Отже, давай підведемо підсумки, - Рей відірвалась від салату і подивилась на тенгу, - ти відпрацьовував ювеліром замість мене доки я спала. Зустрівся з одним із Творців Межі, до того ж, з одним із найпаскудніших. Але він не просто тебе не вбив, а ще й пригостив та дав цінні поради щодо того, як ми б могли перемогти у цій війні. А потім допоміг тобі поспілкуватися із Жар-Птицею. Поки що все вірно?

Йору кивнув. Рей продовжила.

- Жар-Птиця наказала тобі повернути її дитя і пояснила, що якщо ти цього не зробиш, Альянс у війні не переможе, тому що вона покине оборону Межі та прийде розносити старійшин. Далі ти передав всю отриману інформацію Нішиді, Нішида у свою чергу подала рапорт у Токіо, а з Токіо ця інформація дійшла і до старійшин. Але… повертати хлопця вони відмовились, тому що він зараз є корисним і вони впевнені, що змогли б домовитися із Жар-Птицею, якби ти показав де вона і вони могли б поспілкуватися із нею особисто. Також прислухатися до Йормунганда відмовились із тої причини, що він демонічний змій і якби цю інформацію надав Фенікс, це сприймалось би інакше. А так як це змій, віри йому немає.

- Якось так…

- Отже проходить час. У опер-груп все те ж завдання – розшукати усіх Творців Межі та захищати. Але окрім Йормунганда усі інші не планують виходити із Альянсом на контакт. Ми втрачаємо час. Стаються дрібні напади на опер-групи та на окремих членів Альянсу, скверна продовжує проникати у наш світ, тріщину вже давно ніхто не шукає. І тут… вбивають Калію. Творці наче показилися, вони де-не-де проявляють себе, Межа надкололася остаточно, а у світі звичайних людей оголошено пандемію. Ідіоти… це ж так очевидно. Будь які пошкодження Межі, будь-які війни та міжусобиці поза Межею, будуть відображатися на сонячній стороні світу. Не важливо як… пожежами, хворобами, війнами…

Рей зробила паузу.

- І отже. Тебе звинувачують у тому, що ти приховуєш місцезнаходження Жар-Птиці і Йормунганду. Тебе відмовляються слухати та слідувати тому плану, який запропонував змій. І Нішида отримує наказ відсторонити тебе та взяти під варту. Тієї ж ночі ти тікаєш. Тебе оголошують втікачем і зрадником. Ти викрадаєш одного із найсильніших ювелірів Альянсу і переховуєшся у Фукуоці. Але у тебе героїчна ціль, врятувати цей світ, навіть якщо доведеться боротися одночасно із пантеоном Оні та Альянсом. Нічого не пропустила?

- Ну, взагалі-то я тебе не викрадав. Я запропонував, ти погодилась… До того ж, якщо враховувати той факт, що я також був ювеліром при Альянсі, то я буду сильніше за тебе.

- Впевнений? – із викликом запитала Рей.

- Так. Я завжди був і буду сильнішим за тебе,  адже я твій охоронець. Так має бути, - абсолютно серйозно мовив Йору, - подобається це тобі чи ні, але я ніколи не поступлюся тобі у силі.

- Ти все ще вважаєш себе моїм охоронцем? – Рей схилила голову, щоб він не побачив, як почервоніли її щоки.

- Твій батько наказав мені берегти тебе! – трохи по солдафонські відповів тенгу.

Рей підвела на нього очі, відповідь їй не сподобалась.

- Тц… наказ, значить, - пробурмотіла вона, - мені не потрібен охоронець. Я справлялась з усім сама.

- І до чого це призвело? – трохи дратівливо промовив чоловік, - до тебе торкався якийсь бісів інугамі.