15.1.

Вікторія чомусь уявила себе черепашкою, яка всунула голову в плечі, намагаючись у такий спосіб зникнути. Дмитро з Настею здивовано переглянулися, а тоді Настя глипнула на Віку. Обличчя Вікторії палахкотіло, мов ватра в Карпатах. Дівчина не дивилась ні на Настю, ні тим паче на Тараса.

-Привіт -  відповідь Віки на Тарасове вітання прозвучала так, наче  хтось витягнув її з уст дівчини обценьками. Судячи з того, що Вікторія, відповідаючи, зовсім не дивилася на Тараса, віталася вона якраз із бічною стіною. Настя ще раз  глянула на  обох і не втрималася:

-А ви що, типу, вже знайомі між собою? - для більшої певності сформувала вказівним пальцем коло від Тараса до Віки і назад.

- Та  наче знайомі, - усміхнувся Тарас. Вікторія і далі мовчала. Вона засунула руки у кишені худі і зосереджено оглядала ту саму стіну, до якої тільки що привіталася.. 

-Так, так, так, - Настина інтонація говорила сама за себе. Віка відчула і образу на те, що вона нічого не розказала, і підозри в тому, що  не все так просто зі знайомством, і шалену цікавість до всіх можливих подробиць, - І як це ви познайомились? 

Тарас тільки відкрив рот, як Вікторія  скоромовкою  видала:

-Та все просто. Це мій сусід. Живе у квартирі, що над нашою. Час від часу зустрічаємося у коридорі чи у ліфті.

-Агааа, - Настя протягнула ще більш підозріло. Вона явно  не могла повірити, що все так банально. Але Вікторія вже зверталась до Дмитра:

- Ну що? Який план дій?

Дмитро, що досі був безмовним спостерігачем, важко зітхнув. 

-Значить так. У плані було змагання в парах. Я з Настею, а ти з Тарасом. Хто швидше залізе на верхівку. Але, зважаючи на обставини, - він красномовно глянув на Настину мініспідницю, - Ми з Настею вболівальники, а ви з Тарасом - суперники.

- Взагалі-то я можу брати участь теж. Ну і що, що я в спідниці, - Настя вже шкодувала, що не послухала Дмитрової поради одягнутися зручно. "Це було б так весело. Який же Дмитро класний, що таке вигадав. А я все зіпсувала"-  дівчина намагалася знайти вихід з ситуації.

-Настю, я не думаю, що готовий до того, щоб викинути з залу усіх бажаючих подивитися на твої зусилля, - Дмитро ще раз оглянув Настю з ніг до голови, затримавши погляд на мініспідниці, а потім перевів його на зал. Більшу половину відвідувачів становила чоловіча стать. Вікторія не втрималася і пирхнула:

- Відколи ти  став таким ревнивим мачо?

- Та, мабуть, почну бути ним від сьогодні, - Дмитро усміхнувся. Настя комічно зітхнула. Їй лестило, що Дмитро й справді ревнує, і водночас вона все ще сердилася на себе і на Віку.

- Ну, добре. Твоя взяла. Ми зробимо це наступного разу, а зараз ви двоє вперед, -  голосно звернулася до Вікторії і Тараса, а тоді прошепотіла, щоб чула тільки Віка, - А ти мені ще маєш пояснити, чому "Просто сусід" називає тебе принцесою.

Віка скривилася так, наче з'їла лимон. Вона знала, що Настя не залишить її у спокої, поки не взнає всі подробиці. Віка тільки від думки про останню зустріч з Тарасом знову почервоніла. Ну і як про таке розказувати комусь?.

Настя, яка,зрештою, змирилася з роллю глядачки влаштувалася неподалік від стіни, схрестивши руки на грудях. Дмитро підійшов до неї та обійняв за талію.

-Я тебе теж трішки ревнувала. Думала, що тут повно дівчат, і хотіла бути серед них найкрасивішою, - відкопиливши губу, винувато глянула на Дмитра.

Він усміхнувся і чмокнув її в щоку:

-Ти завжди найкрасивіша. 

- Ти не ображаєшся, що не береш участі в змаганнях? 

- Ні. Хоча трохи сумно, що все не за планом.

-Мені теж сумно. Я б хотіла полазити, -  скривилася дівчина.

- Ми з тобою ще влаштуємо змагання, - хлопець обійняв її міцніше і вони взялися спостерігати за друзями.

Вікторія, з начепленою на ній тренером страховою системою, стояла перед стіною. Тарас теж підійшов, оглядаючи стіну.

Тренер показав їм маршрут, яким вони мали піднятися. Однакові зачепи, однакова висота, однакові умови. Перемагав той, хто першим торкнеться верхньої позначки.

- Ну що, принцесо?  - запитав Тарас, помітивши косий погляд Вікторії, - позмагаємося?

Віка почервоніла:

- Можеш мене так не називати?.

- Чому?

- Бо чомучки довго не живуть, - буркнула.

Тарас засміявся:

- Це дуже переконливо. Гаразд, Вікторіє, готова? - зробив наголос на її імені.

- Так ще гірше. Просто давай мовчки лізти на цю стіну, - Віка вхопилася за зачеп.

- Гадаю, що все-таки  залишишся ти  у мене принцесою, - Тарас і собі вхопився за перший виступ.

Віка, що вже пролізла кілька виступів уперед, оглянулася на Тараса:

- Не розмовляй зі мною.

- Не дивись вниз, бо голова закрутиться. Перевірено особисто, - крехтучи, Тарас вхопився за новий виступ, підтягнувся і порівнявся з Вікою.

- А ти мені не підказуй. Я сама можу впоратися, - Вікторія вчепилася за зачеп, не втрималася і майже зірвалася. Вона зойкнула від несподіванки.