Межі Дозволеного

Нові горизонти

Наступного ранку Аліса відчула, що день буде непростим. Вона не могла позбутися відчуття, що між нею і Максимом починає змінюватися щось важливе. Щось, що вона не могла контролювати. Вона прокинулася з розбитими думками, занурена в власні роздуми про те, що сталося і чого ще можна очікувати.

Офіс зустрів її звичним шумом, що панував тут з самого ранку. Всі працювали швидко і злагоджено. Але Аліса відчула, що навіть у цьому звичному гомоні вона була іншою. Її очі іноді мимоволі шукали Максима, а серце кожного разу робило зайвий удар, коли вона його помічала.

Він був у своєму кабінеті, і Аліса розуміла, що ще не готова до того, щоб підійти і заговорити. Але це не означало, що вона не мала наміру дізнатися більше, чим його погляд і слова надавали їй можливість.

Вранці у неї було кілька зустрічей із клієнтами, і вона повністю занурилася в роботу, щоб хоча б на деякий час відволіктися від своїх роздумів. Але коли на годиннику наближався обідній перерві, її серце стиснулося. Вона знала, що це момент, коли їй доведеться знову зустрітися з ним.

Зібравшись із силами, Аліса вирушила до кабінету Максима. Вона стукала в двері, і лише після короткої паузи почувся його голос:

— Вхід.

Вона зайшла і відразу відчула, як погода в його кабінеті різко змінилася. Він сидів за своїм столом, погляд зосереджений на екрані монітора, але вона помітила, як він миттєво підняв очі, побачивши її.

— Ти виглядаєш стомленою, — сказав він, його голос звучав більш м’яко, ніж зазвичай. Але в його словах було щось інше, те, що змусило її серце битися швидше.

— Просто багато роботи, — відповіла вона, намагаючись зберегти професіоналізм. Але в її голосі знову з’явилася та сама нотка, яка, на її думку, здавалася йому дуже очевидною.

Максим кивнув і поставив документ на стіл.

— Я знаю, що ти втомилася, але в нас є ще кілька важливих завдань. Якщо зможеш, розглянь це, — він передав їй кілька паперів.

Аліса взяла їх і сіла на стілець навпроти нього. І хоча робота знову брала верх, між ними залишалася невидима лінія, яку вони не могли переступити. Вона відчувала, як його присутність змушує її нервувати, як кожне його слово резонує в її душі, навіть якщо він не мав на увазі нічого особливого.

Кілька хвилин вони працювали мовчки, лише іноді обмінюючись поглядами. Потім, раптом, Максим піднявся з-за столу і підійшов до вікна. Він стояв спиною до неї, і це був той момент, коли Аліса зрозуміла: вона більше не хоче бути просто спостерігачем. Вона хоче більше розуміти його. Більше знати.

— Ти часто дивишся на мене так, — сказав він, не обертаючись до неї, але його голос звучав так, ніби він точно знав, що вона робить. — Що ти намагаєшся дізнатися?

Аліса застигла. Вона не очікувала, що він сам підніме це питання. Вона не знала, що сказати.

— Я… не знаю, — зізналася вона, не змогла приховати свого хвилювання. — Я намагаюся зрозуміти, чому ти іноді так поводишся зі мною, а іноді здаєшся зовсім іншим.

Він повернувся до неї, і їхні погляди знову зустрілися. У його очах не було звичної відстороненості. Замість цього було щось відкрите, щось, що Аліса не могла пояснити.

— Я не хочу, щоб ти думала, що я граю з тобою, Алісо, — сказав він, його голос став серйозним. — Але я теж не можу дозволити собі бути відкритим зараз. Є речі, які я не можу змінити. І є речі, які я не можу дозволити собі відчувати.

Аліса відчула, як її серце пропустило кілька ударів. Вона знала, що він має на увазі. І водночас не могла відмовитися від бажання дізнатися більше.

— Чи можеш ти хоча б сказати, чому? — запитала вона тихо.

Максим важко зітхнув і на кілька секунд заплющив очі.

— Тому що я не можу тобі це дати, Алісо. І я не хочу, щоб ти була частиною того, що я залишаю позаду. — Він подивився на неї, і в його очах знову з’явилася та сама глибина, яка раніше лякала її.

Аліса мовчки кивнула, усвідомлюючи, що вона стоїть перед вибором. Вибором між її бажанням дізнатися правду та її страхом від того, що ця правда може зламати її серце.

— Я зрозуміла, — сказала вона і підвелася зі стільця. — Але я все одно буду тут, Максим. Це те, що я можу тобі пообіцяти.

Він мовчки подивився на неї, і, здавалося, кожен його погляд, кожне його слово лишало в її душі нові відбитки. Вони все ще стояли на межі чогось великого, але вони не могли переступити її, принаймні поки що.

Аліса вийшла з його кабінету, відчуваючи, як цей момент змінює все. Вона не знала, що буде далі, але одне було ясно — вона вже не могла залишити все, як було раніше. Щось всередині її змінювалося, і вона не могла зупинити це.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше