День презентації настав дуже швидко. Аліса прокинулася рано, переглянула всі матеріали ще раз і вирушила в офіс. Вона була впевнена, що справиться з усім, адже все було готово, і її знання проекту були бездоганними. Але ще до початку зустрічі Аліса відчула, що атмосфера в офісі змінилася. Всі були напружені, а до її кабінету входили люди, щоб перевірити останні деталі.
Максим не був у кабінеті, і Аліса відчула, що її відсутність тільки підсилює тривогу. Вона знову сиділа, заглиблена в документи, поки він не з'явився в дверях.
— Ти готова? — запитав він, дивлячись на неї, наче уважно оцінюючи кожен її рух.
Аліса кивнула, хоча всередині вона почала сумніватися. Щось змусило її почуватися так, ніби вона була на межі чогось більшого, ніж просто бізнес. Вони разом йшли до зали для зустрічі, і в повітрі тривала напруга, яку вона не могла зрозуміти.
Зал наповнився інвесторами, а Аліса і Максим почали виступ. Вона викладала всі факти чітко і лаконічно, не звертаючи уваги на погляди, які ховалися за стільцями. Весь час вона відчувала його присутність поряд, і навіть коли не здавалося, що між ними є щось більше, вона все одно відчувала, що їхні шляхи якось переплітаються.
Після презентації вони повернулися до офісу, і хоч було видно, що результат був вдалим, Аліса все одно відчувала, що щось важливе залишилося непоміченим. Максим здобув успіх, але її думки були зайняті зовсім іншими речами.
— Ти справилась чудово, — сказав він, коли вони залишились в його кабінеті. Він поклав руки на стіл і подивився на неї з тим самим уважним поглядом, що вона вже встигла помітити.
Аліса почула ці слова і відчула, як напруга в її тілі почала спадати. Але це не допомогло їй зрозуміти, чому вона не могла зупинити це відчуття, що між ними існує щось більше, ніж просто робочі стосунки.
— Дякую, — відповіла вона, намагаючись залишити все на рівні професіоналізму. — Я рада, що все пройшло добре.
Але Максим не відводив від неї погляду. Він ненадовго замовк, ніби вагаючись. Потім, злегка нахилившись вперед, він промовив:
— Ти знаєш, Алісо, інколи те, що ми робимо, — це не лише про роботу. Це стосується і того, що відбувається між людьми.
Ці слова прозвучали так само, як і його попередні, але тепер вони залишили якусь невизначену порожнечу в середині її.
Того вечора Аліса не могла знайти спокою. Кожен її крок, кожне рішення, кожен погляд, який вона кидала на Максима, здавався важливим. Вона не могла пояснити, чому її так сильно хвилює його присутність. Всі ці слова, ці моменти — все це накопичувалося і змушувало її почуватися все більш і більш вразливою.
Максим Орлов, з усією своєю суворістю та дистанцією, здавався для неї чимось більше, ніж просто начальником. Він став частиною її повсякденного життя, і це створювало напругу, з якою вона не знала, як впоратися.
Але навіть коли вона намагалася зосередитись на роботі, навіть коли вона намагалася відсторонитись від його слів і поглядів, їй здавалося, що неможливо просто пройти повз це почуття. Щось глибоке і невідоме змушувало її намагатись зрозуміти, що відбувається між ними, хоча це було занадто складно, щоб визнати це вголос.