Частина 11

Це що таке? Я не розуміла від кого,  я мала відлипнути? І хто це зробив? Я стояла. Просто стояла.

Міша: Вероніка, що з тобою? — хлопець доторкнувся до мого плеча.

— ти не бачиш? — показала я тремтячою рукою на колесо.

Міша: ходи сюди, — хлопець взяв мене за руку і обійняв. Він гладив мене по спині заспокоюючи, — хто це міг зробити?

— твоя колишня! — заявила хлопцеві я.

Міша: звідки,  ти це взяла?  І як таке могло прийти до твоєї розумної голови?

— Ось, —  я простягнула хлопцеві записку, яку знайшла.

Міша: Відстань від нього він мій, бо на наступний раз буде порізане не тільки колесо. Т. К. Дивно.

— що саме?

Міша: Т. К. Це ініціали Каталіни.  Ткач Каталіна.

— вона ж мертва.

Міша: саме так. Хтось вирішив пограти. Довірся мені я про це подбаю, гаразд?

— гаразд. Підкинеш мене до офісу?

Міша: я думав, ти їдеш до нас. У базу збірної.

— звідки такі думки, любий?

Міша: Андріан сказав учора.

— що ще він сказав?

Міша: що йому скучно тут брати інтерв'ю і поїхав додому, — мене Олег звільнить. Це катастрофа. Велика.

— у нас криза, катастрофа. Капець.

Міша: що таке?

— я вчора сказала, щоб їхав Андріан замість мене, бо мене було інтерв'ю у Динамо. І щоб відправив цього хлопця і якщо він не впорається, то буду винна я.

Міша: браво, метелику, ти молодець! Великі з тебе люди будуть.

— я вже велика людина. І як я поїду?

Міша: дуже просто. Ходімо! — хлопець простягнув мені свою долоню.

— куди?

Міша: я тебе відвезу, ну ж бо Вероніко, — я вклала свою долоню в його велику лапу. А що ? В нього долоня велика, як лапа ведмедя. Чув б це Міша.  Він кидав дивні погляди на мене поки ми йшли.

— що?

Міша: та нічого. Сідай вже.

Хлопець відчинив мені пасажирські двері і я сіла і одразу зачинив їх потім хлопець обійшов машину і сів. І машина рушила з місця.

Коли ми приїхали на базу збірної я побачила Андріана. Я тепер знаю, що зроблю впершу чергу. Вб'ю Андріана.

— Андріан!  — крикнула я так що всі люди обернулися, а він нє, — Андріан! Андріан, ти що глухий?

Андріан: я все прекрасно чую.

— що згадав, що у тебе є совість?

Андріан: не потрібно читати мені моралі.

Міша: ти ще везунчик! Вона тебе ще не б'є.

Андріан: я репортер, а не журналіст. Я не створений для цього.

— твоєю роботою сьогодні займуся я, а ти з того матеріалу, що я сьогодні отримаю зробиш мені статті.

Андріан: гаразд. Надішли мені вчорашнє інтерв'ю. Я в офіс.

— бувай, — сказала я і хлопець пішов.

Міша: пані журналістко, ви вмієте проводити переговори? Я вражений, — з посмішкою сказав хлопець.

— уяви собі. Як підготовка до завтрашнього матчу?

Міша: чудово, незважаючи на те, що наш дім затопило.

— гаразд, йду перевірю справна система на завтра.

Міша: це ви перевіряєте? — хлопець був вражений, що цю роботу робимо ми.

— Оскільки,  наш офіс веде трансляції то так. Мікрофони, камери і вся інша техніка її потрібно перевіряти.

________________________________________________

Дім дівчат
19:50

Марта: будете чай, кохве? — голосно говорила дівчина з кухні.

— всім чай, — сказала я коли прийшла на кухню.

Марта: ну

— що «ну»?

Марта:  розказуй, що було сьогодні.

— хтось біля будинку вночі порізав мені шини і там була записка.

Марта: записка?

— та, ось вона, тримай, — подала я дівчині ту записку, — чого я її постійно з собою ношу, не знаю.

Марта: Відстань від нього він мій, бо на наступний раз буде порізане не тільки колесо. Т. К.  Хто ця Т. К. ?

— Міша, каже, що такі ініціали у Каталіни. Але вона мертва і цього не може бути.

Марта: ну можливо, вона воскресла.

— цього неможливо. І ще ніхто не воскресав.

Марта: для чогось і існує цей термін, тому я думаю, що це можливо. Ісус Христос, якось це зробив.

— дуже смішно.

Марта: а хто сказав, що я жартую?

— ходімо, вже до інших.

Марта: і Мудрик дуже віруючий.

— Марат

Марта: що ?

— мовчи і йдемо.

Ми пішли до наших друзів. І я одразу помітила, як моя кішка тулилася до Софії. Все таки вона її найбільше сподобалася. Але тут кішка почала різко мявкати.

Софія: давайте її каструєм вона постійно верещить, — запропонувала подруга. Бо кішка голосила біля неї.

— Я тебе зараз каструю.

Марта: а якщо серйозно, вона гониться може їй кота знайти, — запропонувала дівчина. І тут вривається Марійка з кимось спорячи по телефону.

Мія: де я тобі знайду кішку? Йди народи. У вас з Михайлом буде спільна дитина. Все бувай.

— що сталося?

Мія: в Михайла Мудрика проблема. Його кіт гониться, а я маю кота знайти, — я подивилася на Марту і в неї була вже ідея .

— навіть не озвучуй.

Міша: це не така і вже велика проблема. Коля перебільшує.

— і де твій кіт ? — запитала я у хлопця.

Мія: у нас дома, — відповіла дівчина, поки що спокійним тоном.

— а чому не тут?