Глава 35

Тим часом Сандра та Джессіка вирішили перейти до більш прямого підходу. Вони намагалися привернути увагу Адама і Кларка, використовуючи примітивні флірт-ходи: яскраві погляди, відверті жести, надмірну увагу та легкі натяки.

— Дивись, як вони намагаються його спокусити, — тихо сказала Сандра, спостерігаючи за тим, як Джессіка смішно поправляє волосся біля Кларка.
— І вони підставляють нас, — додала Джессіка, помітивши, що Лейла і Емалія виглядають збентеженими, але намагаються не реагувати.

Лейла і Емалія, хоч і відчували дискомфорт, залишалися спокійними:

— Вони намагаються нас підставити, але ми не дамося на провокації, — сказала Лейла.
— Так, — погодилася Емалія, — наш контроль і спокій — наша зброя.

Адам і Кларк помітили незручність ситуації, але не піддалися спокусі: вони залишалися ввічливими і уважними до Лейли та Емалії, демонструючи справжню зацікавленість і повагу.

— Вони явно намагаються щось зробити, — сказав Кларк, киваючи на Сандру та Джессіку, — але ми не дозволимо цим іграм вплинути на нас.
— Абсолютно, — додав Адам, — і це для нас важливо.

Ця сцена показала, що примітивні спроби «королев» маніпулювати емоціями інших тепер не працюють. Лейла та Емалія навчились відстоювати свої межі, а Адам і Кларк — залишатися уважними й щирими, навіть у складній соціальній динаміці офісу.

В результаті інтриги Сандри та Джессіки ставали менш ефективними, а стратегія витримки та спостереження давала Лейлі й Емалії відчуття контролю й безпеки.

Офіс наповнився напругою та хвилюванням: фірма отримала шанс підписати угоду, яка могла кардинально змінити її позиції на ринку. Лейла та Емалія готувалися до відрядження, усвідомлюючи важливість кожного кроку.

— Це наша можливість показати себе на повну, — сказала Лейла, перевіряючи документи та презентації. — Від цього залежить не лише результат угоди, а й репутація фірми.

— Так, і ми повинні залишатися максимально професійними, — додала Емалія, роблячи нотатки по кожному пункту зустрічі. — Кожна деталь має значення.

Адам і Кларк були поруч, координуючи підготовку:

1. Документація та презентації — всі матеріали перевірялися неодноразово, щоб уникнути помилок і непорозумінь під час переговорів.
2. Культурна підготовка — вони вивчали правила етикету, ділові звичаї та особливості ведення переговорів у Дубаї.
3. Стратегія командної взаємодії — кожен знав свою роль у процесі: Лейла і Емалія — презентація і комунікація з партнерами, Адам і Кларк — технічні та фінансові питання.
4. Психологічна готовність — всі чотири усвідомлювали важливість витримки, збереження спокою і контролю над емоціями, особливо у стресових ситуаціях.

— Це буде інтенсивний тиждень, — сказав Адам, переглядаючи графік зустрічей. — Але якщо ми все виконаємо правильно, результат перевершить усі очікування.

Емалія кивнула:
— Важливо не тільки підписати угоду, а й залишити враження професіоналів, яким можна довіряти.

Лейла і Емалія спільно з чоловіками ретельно планували кожну деталь: від одягу для ділових зустрічей до можливих запитань партнерів. Вони знали, що цей виїзд — не просто робота, а ще й тест на їхню командну взаємодію, витримку та здатність діяти як єдине ціле у нових умовах.

Всі відчували легке хвилювання і адреналін перед поїздкою, але це лише підкреслювало серйозність моменту і готовність зробити наступний крок у розвитку фірми.

Ранок дня вильоту настав швидко. Усі чотири були на ногах ще до світанку, адже чекала довга підготовка та поїздка до аеропорту. Лейла перевірила останній раз документи, ноутбук та презентації, Емалія підбирала необхідні дрібниці, щоб нічого не забути.

— Все готово? — запитав Адам, оглядаючи багаж.
— Так, — відповіла Лейла, впевнено закривши свій чемодан.
— Ми перевірили все ще раз, — додала Емалія. — Ніяких сюрпризів не буде.

Водій привіз їх до аеропорту. Дорогою панувала тиша, але вона була наповнена очікуванням і легким хвилюванням. Кожен подумки готувався до тижня, який міг змінити все.

У аеропорту вони пройшли реєстрацію та контроль, дотримуючись усіх процедур. Лейла помітила, як Адам уважно стежить, щоб усе було під контролем, а Емалія посміхнулася Кларку, який вже неодноразово перевірив посадкові талони.

— Це початок великого тижня, — сказала Лейла, коли вони підходили до гейту.
— І нам потрібно залишатися зосередженими, — додала Емалія. — Всі дрібниці мають значення.

Коли вони сіли в літак, Лейла і Емалія розклали ноутбуки, щоб ще раз пройтися по презентації, Адам і Кларк перевірили фінансові розрахунки та договірні документи. Літак рушив, а вікна показували, як місто поступово зникає з виду, залишаючи позаду звичне життя і відкриваючи шлях до нового етапу.

Усі відчували змішання хвилювання, відповідальності та адреналіну: це була поїздка, яка могла підняти фірму на новий рівень і випробувати їхню командну взаємодію, професіоналізм і витримку у міжнародному середовищі.

Літак вже піднявся в небо, і тиша кабіни створювала відчуття приватності. Лейла й Емалія розклали перед собою документи, презентації та нотатки, уважно обговорюючи кожен пункт майбутніх переговорів. Адам і Кларк сиділи поруч, перевіряючи фінансові розрахунки та стратегію ведення угоди.

— Якщо ми підкреслимо цей пункт у презентації, партнери зрозуміють, що пропозиція серйозна, — сказала Лейла, обережно клацаючи по планшету.

— А якщо додамо цей графік, вони побачать нашу готовність до інвестицій, — додала Емалія, нахилившись до Адама, щоб показати цифри.

У процесі обговорення їхні руки випадково торкнулися один одного: легкий дотик під час перегляду документів, який нікого не збентежив, але додав відчуття близькості та взаємної підтримки. Адам посміхнувся Лейлі, а Кларк тихо кивнув Емалії, і це стало немов маленьким безсловесним сигналом — «ми разом, ми команда».

— Добре, що ми перевіряємо все ще раз, — тихо сказав Кларк, помічаючи уважність Емалії.
— Так, — підтвердила вона, відчуваючи, що поруч є люди, на яких можна покластися не лише професійно, а й емоційно.