3 глава

---

Лейла (25 років)
Блондинка з тією рідкісною м’якою жіночністю, яку мали зірки «золотого віку». Її фігура — мов у Мерилін Монро: вигини, що притягують погляд, плавна хода, у якій є щось невимушено звабливе. Світла шкіра, ніжний рум’янець і погляд, який іноді видається трохи сумним, ніби за її усмішкою приховано щось більше. Її стиль — елегантні сукні, світлі пальта, червона помада в особливі дні. Лейла — поєднання витонченості й справжності, жінка, яка виглядає як легенда, але живе як людина.

Емілія
Вона — як Одрі Гепберн у сучасному світі. Легка, тонка, майже невагома. Великі очі з теплим поглядом, тонкі риси обличчя, підкреслена лінія шиї. У рухах — грація, у жестах — ніжність, у сміху — кришталевий дзвін. Вона любила прості речі: чорне плаття, зібране волосся, стриманий макіяж. Емілія не намагалася бути особливою — але саме це робило її унікальною. У ній було щось тінейджерське, щось філософське і щось глибоке, як у героїнь старих фільмів.

Кларк
Схожий на Джеймса Діна — той самий дух непокори, внутрішнього вогню й м’якої харизми. Темне волосся, злегка розпатлане вітром, гостра лінія щелепи, руки злегка подряпані від пригод. Його погляд — суміш впевненості та юнацької вразливості. Він не намагався бути крутим — він таким був. Шкіряна куртка, білі футболки, сигарети, які він ніколи не докурював до кінця. У Кларку було відчуття дороги, свободи й романтичної дикості.

Адам
Він мав щось від молодого Аль Пачіно: глибокі темні очі, в яких живе цілий світ, вольові брови, трохи шафранового тону шкіри, яка завжди виглядала теплішою за світло навколо. Його обличчя — серйозне, сильне, але усмішка ламала цю строгість і робила його майже ніжним. Він рухався обережно, продумано, говорив рівним голосом, але кожне його слово відчувалося важливим. Стиль — мінімалізм, класичні сорочки, темні піджаки. У Адамі було щось магнетичне, те саме тихе сяйво, яке мають чоловіки, що не хизуються, але лишають слід.

---