Понеділок. Як усе пішло не за планом

Софія прокинулася о 7:00 рівно, як завжди.
Її телефон радісно заспівав улюблену мелодію – кавер на пісню "I'm walking on sunshine", але це не змінило факту: на вулиці лив дощ, а у її голові – ще сильніший.

– Ну, чудово, – пробурмотіла вона, визираючи у вікно. – Прогноз погоди знову збрехав. Як і мій колишній.

Софія жила за чітким планом. Сніданок – вівсянка з бананом. Кава – дві ложки цукру, без вершків. Сукня – синя, бо понеділок. В офісі – доповідь для директора. Після роботи – тренування. Ніяких емоційних стрибків, ніяких несподіванок.

Але цього понеділка її план почав валитися вже о 8:12, коли вона забігла в кав’ярню за ранковим лате.

– Один лате на мигдальному, будь ласка, – сказала Софія, поправляючи волосся.

Бариста посміхнувся, витер руки об рушник і відповів:

– Ви сьогодні без парасолі?

– Це риторичне запитання? – підняла брову Софія.

– Ні, практичне. Я можу позичити свою. – Він простягнув їй величезну парасолю з написом "Життя прекрасне, навіть коли мокре."

– Я б сказала, "життя мокре, навіть коли прекрасне", – буркнула Софія, але парасолю взяла.

Саме в цей момент до кав’ярні забіг хтось інший – високий, з кучерявим волоссям і дуже мокрим піджаком. Його піджак виглядав так, ніби він щойно проплив Дніпро вплав.

– Ой, вибачте! – він різко зупинився і, звісно ж, зачепив Софію своїм рюкзаком.

Весь її лате щедро полив синю сукню.

– Чудово, – сказала Софія, абсолютно спокійним тоном. – Це вже другий раз цього року, коли я облилася кавою. Перший раз – випадково. Другий – завдяки вам.

Хлопець схопив серветки і почав активно витирати їй лікоть.

– Я… я компенсую! Давайте я відмию! Тобто – відпра… Ой. Куплю нову сукню! – він заплутався у власних словах, наче рибалка у вудках.

Софія нарешті підняла на нього очі.

Він був той самий "типовий незнайомець", якого вона ніколи не планувала зустрічати:
– Невчасний.
– Незграбний.
– І… чомусь симпатичний.

– Нічого страшного, – сказала вона, хоча це було страшенно неправда. – Якщо це найгірше, що трапиться сьогодні – то день ще можна врятувати.

Вона не знала, що це лише початок.
Бо цей мокрий незнайомець зіпсує не тільки її сукню, а й її ретельно розплановане життя.