Глава 31

Олег дивився вглиб конверту, в одну мить на його обличчі відобразилися мільйон відчуттів, та радіти поки було зарано, тому зображаючи великомученицю, я продовжувала стояти з цим придуркуватим, не властивим мені, переляканим виразом обличчя.

- Ти в цьому впевнена? – Його голос став металевим і огорнув неймовірним холодом.

- Ти мені  не довіряєш?

- Це дивно, адже ми завжди…

- Не завжди… – Я неприродно понизила свій голос то шепоту. – Тоді, місяць назад, день народження Віктора, ти випив більше ніж зазвичай, я не встигла навіть зорієнтуватися, тоді ти був пристраснішим ніж зазвичай, я не змогла тебе зупинити…

- …або не захотіла.

- Ти зараз серйозно!? Ти думаєш я це все спеціально підлаштувала!?

- В лікарні була?

- Ні. Я думала, що спочатку варто повідомити тобі, раптом…

- Завтра. Завтра їдемо в лікарню. А сьогодні вибач, я втомився, якщо хочеш лишайся...

Він кинув мені ці слова наче я була якимось песиком, ще й настільки наказним тоном, та перейматися було не варто,  завтра в лікарні нас прийме «правильний» лікар… Тому, аби вберегти свій статус покірної переляканої дівчини, я не сказавши ні слова рушила до ванної і пробула там непристойно довго. Натерши носа та закрапавши очі, я інтенсивно зашморгала, оскільки була впевнена – Олег чекає мене у вітальні. Так і було. Тільки я вийшла з ванної, його очі не кліпаючи дивилися на мене.

- Якщо…якщо ти дійсно вагітна, ти залишиш цю дитину?

- Звичайно. Навіть, якщо ти відмовишся від цього малюка, я не позбудуся його!

- Хм… - Олег підвівся та підійшов до мене. Я вловила аромат чужого жіночого парфуму і картинки того, як Олег обіймається, або не дай Боже цілується з цією Таєю збудили мою уяву. – Йди у спальню, сьогодні я буду у вітальні, тільки не сперечайся, будь ласка, у мене немає на це сил і бажання. Мені треба все обдумати.

- Добре.

Мене бісила моя неприродна покора, але завтра настане вже скоро і Олег опиниться у моїх цупких руках. Тому переконавшись, що він пішов у ванну, я швидко набрала свого гінеколога, та підтвердила завтрашню зустріч.