Турецькі історії

Ця затія з самого початку видалася мені дурною, але я не могла відмовити чоловікові. Для мене Новий рік завжди був веселим святом, а в Туреччині його майже не святкували. Не було гори їдла, ялинки, гірлянд, подарунків, гучних посиденьок. На столі — піали з горішками, насінням і чипсами. За столом — прісні обличчя родичів. Свекор зі свекрухою дивилися старий концерт з танцями живота, мій чоловік і його молодша сестра Фатма втупилися у свої телефони. Зрідка тягнулися за горішком чи навмання намацували чипси й механічно клали до рота.

На мить я відчула абсурдність моменту. Можливо, ці відчуття виникли від того, що я буквально зависла в меланхолії, яку підсилювала дивна музика зі старої телепередачі. Мелодії східних танців повільно летіли і відбивалися від стін тихим відлунням так, ніби я сиджу в якійсь печері. Атмосфера тут така збита й густа, що навіть дрібні порошинки зависли в повітрі і час ніби зупинився. Та вже за мить мене знову викинуло в реальність, повернулися кольори і звуки. Це було трохи незвично, навіть містично. Згадалися ті історії, які любила переповідати мені свекруха. Вона просто обожнювала різні гадання, пересуди і повір’я, могла будь-яку тему звести до містики.

Якось за звичайною бесідою свекруха розповіла мені історію про свою знайому. Як чоловік тієї у 90-ті поїхав на заробітки до Німеччини і звідти писав додому листи досить тривожного змісту. Жінка всім серцем передчувала недобре, благала його швидше повернутися. І він таки її послухав і приїхав. Але згодом з’ясувалося, що чоловік загинув в Німеччині на будівництві багатоповерхівки ще тиждень тому.

—Виходить, його душа повернулася додому із чужини, щоб ще раз побачитися з коханою? — запитала тоді я.

—Ні, це був джин, — сказала свекруха, — вони часто з’являються під виглядом дорогих нам людей. Він зжив бідолашного чоловіка зі світу, зробив так, щоб той загинув страшною смертю. Сам же став ходити до його дружини, яка ні про що не знала. Хоча.. — свекруха на мить замислилася, — думаю, вона все знала з самого початку. Як тільки його побачила, відразу зрозуміла. Її повинні були сповістили одразу після нещасного випадку. Прекрасно розуміла, ЩО саме до неї ходить. Повір мені, таке просто неможливо не помітити, треба бути геть сліпою. Ніяк не втямлю тільки одного — навіщо впустила його, якщо знала? Тому, будь уважною, завжди дивися, чи це справді твій чоловік повернувся ввечері з роботи.

Тоді я ще не дуже добре знала турецьку мову й не впевнена, що все зрозуміла правильно. Спочатку історія здавалася дуже реалістичною і дивовижною. Потім я зрозуміла, що в ній було багато прогалин. Захотілося послухати знову, розпитати, що саме було в тих «тривожних листах», які писав чоловік своїй жінці; що потім сталося з тією бідолашною вдовою; і головне — як зрозуміти, що з роботи і справді повернувся твій чоловік, а не «злий двійник» в його подобі?

Новорічний вечір минав надзвичайно нудно, тож я вирішила спробувати:

—Мамо, а розкажіть історію.

—Яку? — вона відірвала погляд від телевізора.

—Ну, містичну. Пам’ятаєте, ви колись розповідали про..

Раптом всі  повернулися до мене, і їх погляди заставили мене замовкнути на півслові. Обличчя рідних застигли у дивному виразі, і я ніяк не могла зчитати, що це за емоція — здавалося, я сказала щось заборонене. Кілька хвилин вони мовчки дивилися. Зникли кольори і звуки, всі, хто сидів за столом, застигли у моторошному мовчанні. Я відчувала, як шкіра під светром швидко вкривається сиротами від такого видовища. Стало холодно. Все це було дивно. Мозок гарячково вишукував логічні зв’язки: може, я сказала щось грубе чи образливе? А що, як на Новий рік тут не прийнято говорити про всякі забобони чи щось подібне?

Мовчання порушила Фатма:

—Добре, але хай тато починає, я знаю, в нього є чудова історія, — усміхнулася вона і притягнула тарілку з чипсами ближче до себе.

Все вмить повернулося до норми. Родичі помітно оживилися й підтримали її ідею. Свекор намагався відмовитися:

— Це ж скільки років минуло, тоді я був малим шмаркачем. Я вже мало що пам’ятаю..

Відмовки не подіяли, три пари голодних до історій очей втупилися в старого і вимагали розповісти. Він протяжно зітхнув, але все ж почав:

—Наш імам казав: «Ніколи не викликайте джинів задля сміху. Якщо прийдуть, то розважатися будуть тільки вони, а от вам стане зовсім не весело». Я вважав ці слова лише повчанням старого зануди, але ліпше б я його послухав.