ТРАВЕНЬ 1588
Еліас Біл до Лондона не повернувся. Зате від нього прийшов лист — не Агнес, не Мег і не прямо на Сейтінг-лейн. Його перехопили в іншому місці й принесли Феліппсу вже відкритим.
Мег упізнала систему запису не відразу. Після Гатчера вона взагалі рідше «впізнавала» щось з першого погляду: перевіряла себе, шукала ознаки проти власного висновку, іноді просила іншу людину подивитися першою. Лейн називав це боягузтвом, Феліппс — покращенням.
У новому листі числа й позначки були іншими, але лишилася одна стара торгова формула. Мег показала її Феліппсу. Він дістав два попередні документи, і вони сиділи над ними до вечора.
— Це писав не Біл, — сказав він нарешті.
— Через руку?
— Через руку, звички й дві помилки, яких він ніколи не робив.
Мег чекала, чи буде ще щось.
— Ви не сперечаєтеся, — зауважив Феліппс.
— Я навчилася.
— Шкода.
Вона подивилася на третій лист.
— Тоді хто?
Феліппс зсунув окуляри вище.
— Оце вже хороше питання.
За вікном дзвонили, у дворі вели коня, хтось унизу сперечався через рахунок за дрова. На столі лежало ще дев’ять непрочитаних пакетів. Мег потягнулася за наступним і побачила на зовнішньому боці жіночу руку.
Вона прочитала адресу один раз, потім іще раз. Цього разу нічого не сказала, доки не була певна, що справді бачить те, що бачить.
КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ КНИГИ