21. Все ще поганий аналізатор

Під усе ще лунаючі смішки гравці почали розходитися по своїх палатках. Лиш Руді стояв і витріщався на свого товариша таким поглядом, ніби щойно випадково помітив, як той таємно веде подвійне життя.

— Гей, що це було?

Марк повернувся до товариша й обвів його нерозуміючим поглядом.

— Ти про що?

— Ви з Розі завжди так «мило» розмовляєте чи сьогодні якийсь особливий вечір? — Руді поправив окуляри й схрестив руки на грудях. — Я думав, ще трохи — і ви перейдете до фізичної розправи. Що моя сестра тобі зробила?

— Дуже смішно, — коротко відреагував Марк і пішов до кухонної палатки, аби налити чаю, що там залишився. Руді ж пішов услід за товаришем, не зупиняючи свій допит.

— Це взагалі-то було дивно. Тобі не здається? Та й... Анна могла якось неправильно тебе зрозуміти, не думаєш?

На цьому у Марка урвався терпець.

— "Не думаю", Руді, щоб тобі вуха свербіли, ну ти й задовбиш! - крізь зуби прошипів він ледь стриманим розлюченням. — Якщо тобі настільки нудно, то займися чимось путнім замість того, щоб зі своїми геніальними висновками тут і там видивлятися в мені те, чого немає наяву.

Марк почав роздратовано діставати дві чашки з полиці й наливати в них чай, тепер бурмочучи собі під ніс:

— Віджужав мені всі вуха своєю уявною «дамою серця», а тепер ще й звинувачує мене, що я роблю щось не так стосовно неї.

Він різко вийшов із палатки в напрямку багаття, а тоді, на мить зупинившись, розвернувся до Руді й буркнув усе ще таким же роздратованим тоном:

— Де той твій шашлик?

Руді швиденько відклав трохи в тарілку й простягнув Марку, який обережно примощував ручки двох чашок в одній руці, аби звільнити іншу. Марк акуратно взяв тарілку шашлику вільною рукою і вже розвернувся, щоб іти, та знову повернувся до Руді й кивнув головою в бік коробок із приборами.

— Дві виделки дістань мені.

— Нащо тобі дві?

— Щоб ти спитав.

Руді, не бажаючи й далі стояти під шквальним вогнем нервів товариша, просто мовчки зробив те, що той просив. Нарешті Марк віддалився від Руді на свій «пост» біля вогнища.

— Точно істеричка, — пробурчав Руді й рушив до палатки. 

Та вкінці, вже при вході, він на мить зупинився й повернувся в бік вогнища. Там Марк якраз простягував одну чашку чаю Розі, яка сиділа, закутавшись у плед. Руді на мить примружив очі.

— «Хвилин п'ятнадцять тому ледь горлянки не перегризали, а тепер така турбота».

Та втома від насиченого дня нарешті дісталася Руді, і він полишив цю думку без висновків, будучи не в змозі продовжувати ще щось обдумувати.