- Ви прийшли до фрау Магди?
- Ви надзвичайно розумна жінка , а теперь геть з дороги.
- Фрауляйн Кейт я....
- Що сталося Магдо? Ти здивована що я жива, або здивована через те що разом з моїми дітьми, твоя дурна служниця прихопила ще і мою племінницю Еліс?
- Ах ти мерзенна відьма!!!!
- Як ви гадаєте що скаже Еренст коли дізнається що ви вкрали його дочку?
- Ви його зрадили ви....
- Де Еліс???? Та мої діти, якщо не відпустку їх ти постраждаєш, а незабаром Еренст зрозуміє що Еліс зникла, і накаже вбити тебе за це!!!!
- Я вже зінтрегованний фрауляйн Кейт де моя дочка і ваші діти що тут сталося???
- Еренсте!!! ( Магда дивитися на нього та подає якийсь знак служниці, яка виводить дітей).
- Тож фрауляйн Кейт що сталося?
- Це Філіп, Еренсте, він виконував чиєсь доручення , його завданням було викрасти вашу донечку та моєх дітей мене він покликав на зустріч , але насправді йому була потрібна я він хотів вбити мене......
- Де він зараз?
- Він мертвий.
- Татко!!!!
- Еліс все добре.
- Матусю тітко Мері.
- А тепер головне питання, як ваші діти і моя дочка опинилися у домі Магди?
- Одна з її служниць нас зрадила, але нашестя я змогла їх врятувати.
- Фрау Магдо, ваш чоловік або ви знали про це?
- Ні! Що ви доки фрауляйн Кейт не знайшла дітей я і гатки не мала про це як і мій чоловік.
Цим часом та сама служниця,
Дивилася на Магду таким збентеженим та наляканими поглядом, що мені стало її шкода.
- Ви ж самі мені наказали це зробити !!!!
Еренст у це не повірив і вигукнув.
- Мовчи потвора!!!!!
( Мері шипоче до Магди).
- Нехай він їй не повірив, але знай ти клята відьмо, якщо ти ще раз зачепиш моїх дітей, я вб'ю тебе і ти зострінешся з Філіпом.....
- Ви здатні позбавити життя матір 6 дітей?
- Якщо ображають моїх дітей та племінницю, я здатна на все.
( Дві години по тому)
- Фрауляйн Кейт, я перед вами у боргу, за те що врятували мою доньку.....
- Відповідь не вірна, ви переді мною у боргу за життя мого брата, яке ви забрали в нього.
- Я обіцяв вам зберегти життя вашого племінника, сина Германа Азі, що правда тепер він Віллі та його дружину, а не його самого.
( Нехиляється щоб поцілувати руку Мері, як він зазвичай це робив з усіма знайомим жінками, але Мері збирає руку та іде геть.)