Я дуже добре володіла вальтером, дядько Отто навчив мене стріляти коли мені було 5 років.
Після того як нас з Амандою кинула наша "мама" нас кинула , ми повернулися до тітки Франчески та дядька Фрідріха, але всього лише на три місяці, доки нам не виповнилося 18 років, дядько Фрідріх був розлючений він якось сказав мені що я нікому крім нього не потрібна, але я знала що потрібна своєм сестрам та принані тітці, тож формально приннні на той час дядько Фрідріх мав рацію, але я була дуже рада знову кожного дня бачити сестер.
Ми з Євою кожного дня гуляли у нашому саду, поряд з нами як раз жила Лоттта яку її тітка разом із сестрою теж забрала з притулку, бо комуж вони і ще були потрібні за її словами.
Я була дуже рада цьому, оскільки ми з Міллі стали найкращими подругами, та незабаром вони переїхали.
Але тепер я дізналася їхню адресу і збиралася їх навідати.
Коли я приїхала її тітка сказала мені що Мілі має незабаром повернутися з роботи.
Мілі справді незабаром повернулася, вона була страшенно рада мене бачити.
Я привезла ще і своїх дітей Грейсі та Отто щоб вони познайомилися з Пітером, справа була в тому що зараз Еренст дав мені невелику відпустку, тому коли Мілі та її тітка запросили нас із начивлею ми погодилися.
Вночі я прокинулася від якихось дивних звуків, я пішла перевірити як діти, але натомість побачила Мілі яка стояла навпроти ліжка своєї тітки із вальтером у руці,
- Зараз ти помреш стара відьмо!!! І відповіси за те що зробила зі мною та Пітером.
'( Лунає постріл).