Родичі та оголошення.

    - Мері про що ти думаєш?

   - Єво ! О господи, хіба можна так лякати людей?

    - Ти ж щойно повернулся з місії, не нервуй хоча б намагайся не нервувати.

    - Єво приїжджає Аманда, а для мене її приїзд це значно більше нерви, між будь яке завдання.

    Незважаючи на те що ми з Амандою близнюки, ми були дуже різними, останній раз ми спілкувалися коли мені було 18.

       Вона ніколи не захищала мене коли була потрібна мені, і дещо я так і не змогла її пробачити.

 Якось до нас до школи приїхав Еренст з офіційним візитом, я б хотіла ще раз нагадати вам що якщо назву його справжнє ім'я, це можливо....... Пребережу це на кінець історії.

      Він передав мені кулон, і сказав що це останній подарунок мого дядька Отто, який він просив його передати ще на війні.     

   Всі інші дівчата божеволіли від нього тож вирішили мені помститися, головною серед них була Лотта .

     Вони спіймали мене у ванній кімнаті, та опустили головою у воду, вони казали що я " Інша", і нічого не варта.

     У мене були причини бути поганою.

   І коли я благала Аманду допомогти, вона просто стояла та дивилася на це.

       Амі належала до тієї групи родичів які з'являються у твоєму житті тільки коли їм щось від тебе потрібно.       

        - Люба моя сестричко!!!!

   Амі підбігла та обійняла мене.

Господи як же я ненавиджу обійми, якщо це не мої діти звісно.

   - Познаїмеш мене з нею? Сказала я вказуючи на візочок із немовлям, на вигляд йому ледве виповнився місяц, але це ж Амі, вона ніколи не думає про ризики.

   Аманда обіймала навіть моєх служниць Герду та Фрізель, та Ему.  

    - Це твоя племінниця Алісія, відрекумендувала мені її Амі, служниці тим часом дуже наляканно на мене дивилися, Амі приїхала на декілька днів, але декілька днів у її розумінні=вічність.

Здавалосясяб що могло б підбадьорити мене у такий жахливий день?

Читаючи газету я ледь не вдавалася чаєм.

Оголошення у газеті:

Сьогодні 2 березня 1942 року у 15:00 фрауляйн Лотта Пімс була знайдена мертвою .