Розділ 11

Відвідувачі таверни продовжували веселитися, коли за одним столиком біля вікна повисло напружене мовчання, сповнене гострих поглядів.

Х’ю, не витримавши тиші, вчепилася пальцями в повну чарку й жадібно зробила ковток. Горло обпекло, наче вона проковтнула розжарені вуглини. Вона закашлялася, відставивши порожню посудину.

Двері таверни відчинилися з пронизливим скрипом, ніби запрошуючи нових гостей. Високі постаті в чорних накидках, схожі на марева, просувалися поміж п’яних тіл. Один напідпитку вистрибнув перед ними й вчепився пальцями в груди.

— А під… каптуром… ти теж гарна… гарненька?

Некромант змахнув рукою. Магія спалахнула синім сяйвом і відкинула п’яницю до стійки. Тріск дерева. Дзвін скла.

Сміх і спів поступово стихли.

Блекота скинув каптур.

— Забирайтесь!

Відвідувачів наче водою змило. Проте трійця лишалася за столом.

Х’ю втиснулася в стілець, дивлячись на некромантів широко розплющеними очима.

Блекота скинув верхній одяг, повільно підійшов до столика і всівся на вільне місце поруч із Саргеном. Його чорні очі вп’ялися в дівчину. Він пересунув до себе чарку, з якої вона пила, налив горілки й так само мовчки випив. Жоден м’яз на його блідому обличчі не сіпнувся, ніби він куштував звичайний компот.

— Ти змусила мене хвилюватися, Х’ю, — його голос звучав жорстко, без жодної теплоти.

Х’ю затремтіла.

— Я виконав свою частину угоди, — заговорив Сарген. — Де Агата?

— У безпечному місці, — відповів той, не відводячи погляду від дівчини. — Без різких рухів, пірате. У тебе лише один постріл.

Едгар натягнуто всміхнувся. Його рука під столом міцно стискала дерев’яне руків’я, палець лежав на курку.

— Пропоную не витрачати часу, — холодно продовжив Блекота. — Я заберу дівчину, а вам залишу вашу гарненьку шльондру. Спокійно розійдемося… якщо вам вистачить клепки не втручатися.

Тиша зависла в повітрі, мов грозова хмара, готова розрядитися дощем.

— Добре, — Едгар поклав пістоль на стіл. — Обмін.

— Що? — злякано прошепотіла Х’ю. — Ти що робиш? А як же наша домовленість?

— Я нічого не обіцяв, — рівно, майже байдуже відказав він. — Від цієї дівки самі проблеми.

«Він зраджує мене… І я повірила, що він хоч щось відчуває. Що я — більше, ніж річ. А може… це теж була гра?» — промайнуло в голові Х’ю.

Блекота дав мовчазний наказ, і його люди завели до таверни знесилену Агату. Її сукня була подерта й забруднена, нижня губа розбита та закривавлена.

Некромант зі скреготом підтягнув стілець до столу й силоміць усадив жінку на нього, залишаючи долоню на плечі, впиваючись у нього довгими кістлявими пальцями.

Раптом за вікнами гримнув постріл. Таверна здригнулася.

Двері з гуркотом злетіли з завіс, наче їх підхопив ураган. Разом із уламками до зали влетіли двоє некромантів і з глухим хрускотом гепнулися на столи.

Едгар вихопив пістоль.

Металевий клацок — і постріл.

Куля майже торкнулася чола Блекоти, але… завмерла в повітрі, оточена синім сяйвом.

У його руці спалахнула магія.

— Ні! — закричала Х’ю.

Сарген кинувся вперед. Його кулак врізався Блекоті просто в щелепу.

Але той навіть не похитнувся.

В очах мага спалахнула лють.

Блакитні спалахи, мов змії, зірвалися з його пальців і відкинули Саргена у вікно. Скло вибухнуло сотнею уламків.

— Лягай! — вигукнув Едгар, притискаючи Х’ю. Вони звалилися на підлогу.

Вогняна куля пролетіла над головами й ударила в стіну.

Вибух. Іскри миттєво підпалили фіранки.

Стіл рипнув і розлетівся врізнобіч, коли Блекота нарешті звівся на ноги.

Полум’я в таверні здригнулося — і згасло.

Темрява затанцювала між уламками разом зі спалахами бою за вікном.

Крик болю розрізав повітря, як лезо. Некромант, що тримав Агату, схопився за горло й упав, корчившись. Вивільнившись, Агата поповзла до стіни, вхопивши ніж зі столу.

— Досить гратися! — вигукнув Блекота. — У мене немає розбіжностей із вампірами!

Звуки бою на дворі наростали.

— Час для дива, вишенько, — прошепотів Едгар їй на вухо.

Вона скам’яніла. Серце билося гучніше за постріли.

— Ти зрадник, — прошипіла вона.

Лють прокотилася тілом, гаряча й важка.

— Битися немає сенсу, — сказав Блекота, звертаючись у морок. — У неї вистачить сили… навіть на двох.

Його рука знову засвітилася блакиттю.

— Вистачить! — вигукнула Х’ю.

Вона різко відштовхнула Едгара ліктем, підвелася й стала між ними.