Розділ 1. Прикра помилка

— Ні, ви не зрозуміли, мені тут не місце! — обурено закричала я, сердито стукнувши кулачками по столу ректора. І випадково зачепила горщик мандрагори, що стояла на стільниці. Від цієї маніпуляції та вистрибнула з горщика, закричала ректорові прямо в обличчя, ще й плюнула йому в лоба, перш ніж застрибнути назад!

Заскреготавши зубами, чоловік вирячився на мене сердитим поглядом спідлоба, а його ліве око нервово смикнулося. Схоже, до такого не надто шанобливого ставлення він очевидно не звик. Особливо із боку студентів.

Тільки ось я й не була його студенткою! Ну… принаймні, не мала нею бути.

— Дуже багато хто так каже, міс Левінгтон, — викарбував ректор, напружено витираючи хусткою зі свого чола в'язку зелену слину мандрагори. — Особливо ті, хто мріяв про Академію вищої магії, але не зумів туди вступити…

— Повторюю ще раз! — викарбувала я зі злим прищуром. — Я. Зуміла. Туди. Вступити! А те, що опинилася у цій вашій Академії двірників…

— Академії дворових магів, — прогарчав ректор, сердито блиснувши карими очима. Так-так, звичайно, це скорочення «двірникам» ніколи не подобалося!

— …Це просто помилка! — Продовжувала я, ніби не звертаючи уваги на його ремарку. — Послухайте, лорде Вардернокс! Коли я ступала до розподільчого порталу, то мала перенестися саме туди. Усі іспити були складені, прохідний бал до Академії вищої магії набрано, і напередодні мій класний керівник підтвердив моє зарахування саме туди.

— Ви мені це вже казали, міс Левінгтон, — видихнув Бенедикт Вардернокс так, що здавалося, у нього зараз із вух пара повалить. — Спеціально на ваше прохання я подав запит і отримав на нього відповідь, яку щойно вам озвучив. Прохідний бал до Академії вищої магії набрала інша Аманда Левінгтон, з провінції Карітор, і цю ж дівчину портал до Академії вищої магії відправив із її старшої магічної школи. А ваш класний керівник, мабуть, просто помилився, повідомивши вам чужу приємну новину.

— А може, помилився портал, переплутавши, яку Аманду Левінгтон куди відправляти? — жовчно пирхнула я, схрестивши руки на грудях. — Я, між іншим, завжди була найкращою ученицею у своєму класі, однією з найкращих у школі! Усі мої результати попередніх тестів були на висоті. І бути такого не може, щоб я не те що в Академію вищої магії не пройшла…  а нашкребла тільки на зарахування до Академії двірників!

— Академії дворових магів! — знову гаркнув ректор, стукнувши кулаками по столу. — І ще раз: помилки бути не може, все перевірено ще раз. Ви — моя студентка, і у вас є три дні, щоб вибрати факультет. Причому раджу поквапитися з вибором, бо на найпопулярніших спеціальностях зазвичай не залишається вільних місць першого ж дня. Тож не встигнете записатися на «факультет своєї мрії» — просто підете туди, де буде недобір.

Факультет своєї мрії? Та він знущається! Яка ще, до біса матері, робота мрії зі спеціальностей, які вивчають в Академії для невдах? Вищому навчальному закладі, де готують якихось магів-побутовиків так званих «дворових спеціальностей»: підтримання в порядку дворів та прилеглих до них ділянок, догляд за магічними істотами, боротьба з магічними шкідниками, садова справа, і таке інше.

Прокляття, та я ж повинна була опинитися серед найкращих! Вже уявляла, як відвідую пари з управління астральними матеріями… А натомість навчатимуся єдинорогам клізми ставити? НУ ЗА ЩО-О-О?! І все — через якогось бевзя, який не налаштував нормально мережу порталів для абітурієнтів. В результаті той закинув мене сюди, а якусь тупу курку з таким самим ім'ям, яка й мала переміститися в зал абітурієнтів «Академії двірників», відправив здобувати найпрестижнішу магічну спеціальність. А вона, звичайно ж, тільки рада буде, і скаже, що все так і мало бути, немає жодної помилки!

Що найгірше, якщо після першого запиту ніхто не почухав щось виправляти, то боюся, і не почне. Тобто…

Відчувши, як засмоктало під ложечкою, я звалилася на найближчу коридорну лаву, щойно вийшла з кабінету цього триклятого ректора.

Виходить…  мені дійсно доведеться вчитися ТУТ? У найгіршому ВНЗ королівства? Забути мрії про те, щоб стати придворним магом…  Хіба що, як буду «найкращою з кращих» на цьому смітнику, то розподілять після випуску у дворі королівського замку щурячих королів ганяти, або лікувати діарею у пегасів із стайні принцеси.

Матінко, чим я таке заслужила?!

А головне, що мені тепер узагалі робити?

Поборовши першу хвилю паніки і розпачу, я сіла рівніше і задумалася. Однозначно, залишати все як є неможна в жодному разі. Я мушу зі шкіри вилізти, але знайти спосіб довести помилку, і відстояти своє законне місце в заповітній столичній Академії вищої магії. Але як це зробити — я поки що навіть приблизно не уявляла. Отже, потрібно готуватися до того, що боротьба буде довгою і непростою. Отже, як мінімум на якийсь час я в «Академії двірників» застрягла, і поки я тут, доки не знайду спосіб потрапити до бажаного ВНЗ… мені доведеться відвідувати пари тут. Виходить що…

Що мені справді не завадить зараз сходити в приймальну комісію, вибрати там хоч трохи стерпний факультет і не дуже неприємну спеціальність. Щоб поки не виберуся звідси — не захотілося повіситись, відвідуючи тут заняття. І якщо так, то в одному той дратівливий ректор мав усе-таки рацію: мені краще поквапитися. А то доведеться йти недобором, і щось мені підказує, ті спеціальності, на яких навіть ТУТ буде недобір, мені точно не сподобаються!