3. Про пекло і пекельні буденні справи
Ось і жарота!
Пекла ворота!
Мерво вбігає! Влітає!
Спереляку горлає
в тамтешню спекоту:
—Небо на нас почало полювати!
Контракт перестало
із пеклом тримати!
А пекельні чорти,
як чорти.
Роблять постійні справи нудні.
Буденний лязгіт
і шаркіт копит.
Снуються,
і всяке своє поробляють.
Вугілля
під казани підкидають,
грають в кості зі злості,
в карти махлюють,
у халявах ховають тузи.
Ще дужче у гріх заганяють,
душі, які пеклу програють.
Що грішники
на кон кладуть -
все у пекельну казну
направляють.
Все на купу складають.
Від себе скажу,
що чув. Правда,
чи може й брехня.
Якось у пеклі хитрун,
(…наш шибайголова із села!)
на гріх свій заклався -
та відразу програв!
…і миттю, в рай,
на небо подався!
Вже у пеклі його
ніхто не тримав.
Відтоді - чортам
заборона така:
«На кон приймати усе,
окрім гріха!».
Так от, далі
про пекло й чортів:
смолу підливають,
розбишак, що з чанів цибають,
назад у окріп повертають,
головешками у дно упирають.
Палять тютюн,
тягнуть сірку й смолу,
вчать чортенят:
як греблі гатити,
у ситах воду носити,
як об воду себе підпирати.
Щоб у свій час,
ці короткорогі юнці,
у іншім світі
вміли гріх розплодити,
вчили б дурнів,
по-їхньому жити.
Ті, до пекла
душі свої готували,
щоб люди гріха -
не оминали!
Цим пекло живе,
так там буденність пливе.
Тут вся чортівня -
ну… геть, геть усі!
Повернули на однорогого біса
свої пʼятаки.
Підняли хвости,
хвилю мовчали,
а далі, всім кодлом -
зареготали!
Навіть Гаспид сміявся,
за животяку і ребра тримався!
Заледве, як трохи очуняв,
наказав тамтешнім вельможам,
дров і вугілля не підкидати -
слід зачекати.
—Треба грішникам дати -
як слід… - дореготати!
Муки і регіт -
в балансі пекельнім тримати.
Пеклом потрібно,
як слід керувати!
Все потроху спинялось,
до дурної роботи верталось.
Тут, на загал,
прогриміло із жаром таке:
—Що ти верзеш?!
Небо не рушить між нами угоди!
Не полохай чортоту.
Жарину у пащу собі поклади -
і стули!
—Я! - протикає перстом небеса,
там з Вишнім думками мінявся,
він також із тебе сміявся.
Небо тут ні до чого!
Про пригоду твою, там
не знають нічого.
Кажуть що роги -
вони не ламають,
але для тебе, задля краси…
Можуть і інший ріг вкоротити,
але ти,
мусиш їх,
про це -
благати й просити!
Гаспида грізні та звучні слова,
і авторитета у чорта -
нема!