1. Про чорта, відьму, попа і пияку у корчмі
Дим, жар і пітьма!
Ні, не пекло - корчма!
Все гуляє, танцює, співає,
і як може себе - розважає.
Щастя і горе, горілка,
тут все змиває,
і із пики стирає.
Чорт був
«на рогах» - пʼяний і дурний!
Корчма хоч і стара,
та гульня буйна була.
Стрімким потоком
всіх у прірву несла.
Признавала там чортівня
одного попа.
Де, на хуторі,
коло тієї корчми,
ще церква стара.
Так то - того попа
і церква, і паства була.
Давно вже той піп,
був ширше вузької дороги,
що до раю вела,
тереном - вся вдовж,
обабіч - чортополохом цвіла.
У неба широкі ворота,
та стежинка вузька.
Піп казав, що довго
не терпить у чоботях ноги.
—А босим ходити?!
Чи дурнів немає кому
на райській дорозі зустріти?
Нечисть
в обидві щоки лобизав!
Служби дивні давав,
ні на що не зважав.
На шабаші попівськім
горілка,
не шкодувалась!
В горла гостей проливалась,
і в душах їх,
хммм…, чи то де,
із ковтком опинялась.
Чорт цей горілку,
знатно смоктав і хвалив!
Мацав ніч і блудив,
і в пазухах відьми
таки опинився.
Скажу!
Ой! Ніч та була,
чорніша,
як сама чорна смола!
А пригода лиш далі була.
Чорт реготав, рогами кивав,
слізно брехав,
і про те,
як курка знесла райське яйце!
Як на роги молочні свої
не зважав, і цапу, на його
бараняче місце вказав!
Відьму - так і всяк розважав.
А як став припадати той кавардак,
хто де - попадали спати.
Чорта відьма тягала,
міцно в обійми вминала,
ще трохи, і під вінцем,
копита б топтались,
рушником долі звʼязались.
Та цього біс не хотів,
і задумав втікати.
Не хотів у відьми,
свої підкови чіпляти.
Хіба ж після блуду,
не схочеш ти вдома поспати?
Навшпиньки підвівся,
на відьму скривився.
Спить суча баба!
Більмо відкрите,
горлом клекоче!
Ну не страх серед ночі?
І чорт крадькома,
тихо копитом ступає,
навіть тінь не чіпляє.
Двері вчинив,
і себе крізь них,
вітром цідив.
Та загримів!
За ганчірʼя брудне і
онучі старі перечепився,
та навтьоки дременув -
вітром пустився!
Себе не спиняв.
Відьмі хвостом
вже з дороги махав,
себе обіцяв!
Так путь до пекла тримав,
спʼяну,
як памʼятав.
Манівцями, хмільним колом,
дугою дорогу долав.
Прохолоду нічну у себе вбирав.
Поспішав.
Чорт мав хутко у пеклі
про все розказати.
Сил не було у собі,
радість пригоди тримати.
Про пияку, відьму,
церкву, корчму і попа:
—Гріхи не потрібно ховати!
Пекло свіжим -
про все має знати.
Радісна ж бо новина!