Розділ 21 "Кров та принцеса". Сторінка 290

Елеонор повільно перевела на нього погляд своїх крижаних, утомлених після безсонної ночі очей. Вона злетіла вниз з шиї віверни, легко торкнувшись землі, і холодно, але без зайвої агресії відповіла старому:

— Ашаір мертвий, Басто, — її голос пролунав чітко й глухо на тлі ранкової тиші. — А щодо замку... Альба наказала всім залишити палац і не впускати нікого назад, поки сонце повністю не зійде над горизонтом.

Лорд Баста здивовано звів брови, озирнувшись навколо. Потім він підняв голову до небосхилу: над дахами понівечених будівель золотисті промені вже заливали площу, розганяючи нічну темряву.

— Що ж... — важко зітхнув старий десниця, опускаючи плечі під тягарем років і пережитих потрясінь. — Сонце зійшло. Час подивитися, що залишилося від нашого королівства.

Елеонор легко зіскочила на бруківку біля лап Бронзової Мрії, підійшла до масивних головних дверей палацу й різко штовхнула їх відчинивши. Щойно важкі стулки розійшлися, назовні вирвався густий, жахливий сморід розпаду та смерті, що тягнувся з глибини замку.

Леді Хайм скривилася від огиди, але зробила крок уперед і відчинила двері самої тронної зали. Лорд Баста Сефтті рушив усередину першим, затиснувши ніс рукою, а слідом за ним, боязко озираючись і закриваючи обличчя обірваним одягом, потягнувся натовп селян та вцілілих городян.

Ступивши на похмурий кам'яний поміст, Баста зупинився. Його погляд упав на дальній кінець зали, де над понівеченим узвишшям роїлася ціла хмара мух, видаючи суцільний гуркіт.

Те, що колись було розкішним троном, тепер являло собою жахливе видовище: гілки дерева були грубо обрубані й потрощені. На цьому понівеченому сидінні знаходився людський скелет, облачений у залишки зотлілої пурпурної сукні з обгорілим хутром. З його черепа стирчало лише кілька самотніх волосин, а в кістлявих пальцях кістяк міцно стискав важкий меч, на лезі якого насаджувалася вже моторошно зів'яла, але все ще впізнавана відрубана голова Ашаіра.

Усередині зали запанувало мертве мовчання. Елеонор, зайшовши слідом і побачивши цей сюрреалістичний жах, різко прикрила рот обома руками, задихаючись від шоку та несподіваного страху.