Розділ 21 "Кров та принцеса". Сторінка 285

Ашаір навіть не здригнувся. Він байдуже кинув короткий погляд на дружину, в його порожніх очах не читалося ні радості, ні тепла — лише звична холодна байдужість до всього живого. Він мовчки підніс кубок до губ і знову відпив вина, ніби новина про майбутнє життя не мала для нього жодного значення.

Але раптом тишу тронної зали розірвав шалений, оглушливий гуркіт.

Масивні дубові двері розлетілися на тріски. Захеканий, жахливо блідий вартовий ввалився всередину, падаючи на коліна й зриваючись на панічний крик, що відлунням рознісся під склепінням:

— Ваша Величносте!.. Віверна!.. Надворі віверна! Вони пробивають оборону!

Приречене обличчя короля миттєво змінилося. Усвідомшивши всю жахливу реальність загрози, Ашаір різко підхопився з трону. Не чекаючи ані секунди, він ухопив перелякану Енн за руку з такою силою, що жінка болісно скрикнула, і різко смикнув її за собою, намагаючись відступити вглиб палацу.

Масивні стіни королівського палацу здригнулися від жахливого удару. Бронзова Мрія, керована рішучою рукою Елеонор і спрямована люттю Альби, пірнула вниз з небес і своїм величезним тілом обрушила одну з головних сторожових веж. Каміння розлетілося на шматки, здійнявши хмари пилу й крики паніки, а звір із диким, могутнім криком зробив широкий круг над палацовим двором, тримаючи в жахові всіх уцілілих.

Тим часом усередині палацу панував хаос. Король Ашаір, тягнучи за собою плачучу Енн, на ходу віддавав жорсткі накази переляканим служницям, що плуталися під ногами.

— Живо виведіть Веста з замку! — ревів Ашаір, не озираючись. — Прямуйте до пристані й посадіть його на перший-ліпший корабель, що відходить на схід! Він має вижити будь-якою ціною!

Енн заливалася слізьми, хапаючись за живіт і задихаючись від розпачу. Вона на ходу намагалася вирватися, благаючи чоловіка зупинитися:

— Ні! Як ти можеш відсилати його?! Вест — майбутній король, наш єдиний спадкоємець! Ми не можемо просто кинути його напризволяще!