Розділ 21 "Кров та принцеса". Сторінка 282

Лорд Баста Сефтті та інші радники перезирнулися. Зваживши всі ризики, вони зрозуміли, що це єдиний і найрозумніший план. Старий лорд кивнув, підтверджуючи згоду:

— Добре, Елеонор. Робіть так. Ми зберемо вірних людей і вирушимо слідом на конях, наздоженемо вас уже біля палацу, поки ви відволікатимете і ламатимете їхню оборону з повітря.

— Раду закрито, — холодно кинула Альба, остаточно ставлячи крапку в цій розмові й першою підводячись з-за столу.

Напружена тиша в залі розсипалася. Радники мовчки почали розходитися, кожен готуючись до неминучої бурі, а Елеонор та Альба вирушили до своїх покоїв, аби зібратися в дорогу, яка назавжди змінить долю обох королівств.

Альба стояла перед дзеркалом, швидкими й точними рухами збираючи своє руде волосся у тяжку, величну високу зачіску, з якої на одне плече спадала лише одна тонка, витончена коса. Поверх пасм вона закріпила витончену срібну тіару, що холодно блиснула у світлі свічок. Для майбутньої битви й відплати вона обрала розкішну темно-синю сукню, доповнену глибокими зеленими рукавами та облямовану розкішним хутром соболя, що додавало її образу королівської суворості.

Тим часом Елеонор залишила своє довге волосся розпущеним, дозволяючи йому вільними хвилями спадати на плечі. Вона одягла світло-синю сукню, що гармоніювала з кольорами ночі, накинула поверх білий плащ і щільно затягнула на руках шкіряні рукавиці, готові до стискання поводів чи зброї.

Дівчата зустрілися й без зайвих слів покинули свої покої, залишаючи стіни замку позаду. Коли вони вийшли у морозний нічний двір Елвоулла, лорд Баста Сефтті та лорд Гербер уже були в сідлах — старі лорди зібрали невеликий авангард вірних вершників і вирушили в дорогу першими, щоб наздогнати ворожі землі під покровом темряви.

Бронзова Мрія, щойно повернувшись із довгої мовчазної мандрівки, важко й плавно опустилася на кам'яні плити внутрішнього двору. Її велетенські крила склалися з тихим шелестом, а розумні золотисті очі дивилися просто на двох жінок. Звір не видав жодного зайвого звуку — лише злегка опустив масивну шию, дозволяючи своїм вершницям зійти наверх.

Елеонор рішуче піднялася першою, впевнено опустившись у сідло на шиї дракона та міцно вхопившись за шкіряні ремені. Слідом за нею спритно дерлася Альба, влаштовуючись позаду та міцно обіймаючи Елеонор за талію, притискаючись до неї, щоб не втратити рівновагу під час різкого зльоту.

Елеонор різко стиснула поводи й голосно крикнула командний заклик у нічне небо. Бронзова Мрія відштовхнулася могутніми лапами від землі, розправила велетенські крила і з оглушливим, диким риком віверни здійнялася вгору. Потоки холодного вітру вдарили в обличчя, коли могутній звір прорвав темну пелену ночі, стрімко спрямовуючись на південь — назустріч неминучій розплаті.