Розділ 21 "Кров та принцеса". Сторінка 271

— Тобто як це — не будеш? — злобно кинув Ройд, примруживши збляклі очі. — Леді Ріфа заплатила наперед, і золото вже у нас у кишенях. Думаєш, вона просто так подарує тобі цей вибрик? Ну добре, дитину ти чіпати не хочеш, бо вона твоя рідня. А що скажеш на рахунок самого короля? Ашаіра ми теж оминемо стороною, чи все-таки закосимо цього урода, якщо випаде нагода?

Інтліго нічого не відповів, лише важко зітхнув, дивлячись у бік темного обрію, де за пагорбами вже починав бліднути нічний небозвід.

Тим часом в долині, у стінах фортеці Елвоулл, ранок настав разом із холодним світлом, що заливало залу ради. Попри важке нічне мариво і біль у пораненій нозі, Альба вже сиділа за дубовим столом поруч з іншими радниками. Вона була блідою, але її погляд залишався крижаним і зосередженим.

Альба різко перевела погляд на літнього лорда Гербера, який якраз розгортав чергові зведення з південних кордонів, і прямо запитала:

— Гербере, скажіть мені чесно... чи є у вас вісті з Букріверу? Ви відправили того листа вашій доньці. Чи знаєте ви, чи найняла леді Ріфа вбивць, і чи вирушили вони вже до столиці виконувати наш наказ?

Лорд Гербер повільно опустив зведення на стіл, а його обличчя, побите часом і шрамами, залишилося спокійним і незворушним. Він глянув на Альбу своїм важким, суворим поглядом і відповів без зайвих вагань:

— Якщо бути до кінця чесним, Альбо, жодної відповіді від Ріфи я поки не отримував, — прямо вимовив він. — Звістки з Букріверу ще не надходили. Але моя донька знає ціну часу й виконання наказу; якщо вона взялася за справу, то вже скерувала туди потрібних людей. Нам залишається лише чекати на результат.

Почувши це, Елеонор виразно закотила очі, глибоко зітхнувши. Вона схрестила руки на грудях, демонструючи своє скептичне ставлення до всієї цієї затії з листами й найманцями, проте промовчала, даючи слово іншим.