Розділ 21 "Кров та принцеса". Сторінка 270

Сон ставав дедалі густішим і нестерпнішим. Крізь моторошний галас і танок тіней Альба чітко почула дикий, розпачливий жіночий крик, від якого в крові застигала мова. Вона намагалася розібрати хоч щось у цьому мареві, як раптом крізь темряву й мерехтіння вогню проступив образ — великі, сповнені невимовного жаху зелені очі, що дивилися прямо на неї. По їхніх щоках котилися гарячі сльози, у яких відбивалося полум'я останньої надії.

Альба простягнула руку, намагаючись зупинити те, що мало статися, але було надто пізно. У наступну секунду холодний клинок меча різко і нещадно провів по горлі незнайомки. Яскраве світло очей згасло вмить, а довгі вії назавжди заплющилися під потоком гарячої крові, залишаючи по собі лише холодну, невідворотну смерть.

Від цього жахливого видіння Альба різко розплющила очі. Вона усім тілом здригнулася, зриваючись із ліжка, і важко, судомно хапала повітря пересохлими губами. Холодний піт стікав по її скронях, а в кімнаті панувала темрява й тиша нічного Елвоулла, проте луна кривавого сну ще довго дзвеніла у її вухах.

Холодний нічний вітер жбурляв у обличчя втомленим коням дрібний дощ, коли Інтліго Флорбрейк та сір Ройд Парен під покровом темряви наблизилися до околиць невеликого південного села. До столиці залишалося рукою подати — якихось кілька годин дороги через ще одне сусіднє селище, і вони б уже ступили на бруківку королівського міста.

Вони зупинили коней біля напівзруйнованої стодоли, сховавшись від негоди. Інтліго нахмурився, дивлячись на дорогу вдалину, і різко звів руку, сигналізуючи Ройду зупинитися. На його похмурому обличчі проступили сумніви, що рідко відвідували цього жорстокого найманця.

— Слухай сюди, Ройде, — прохрипів Інтліго, сплюнувши в мокру траву і переводячи погляд на спільника. — Я багато чого робив у своєму житті заради золота, але я не тварина й не вбивця власних рідних. Цей хлопчик, Вест... він син моєї двоюрідної сестри Енн. Я не піду різати дитину власної крові. Це вже занадто навіть для мене. Я не стану цього робити, пошукаю когось іншого або придумаю щось інше.

Ройд витріщився на нього з роздратуванням, спершись на сідло і перебираючи брудні кінці своєї зброї. Він криво посміхнувся, ховаючи за цинізмом своє розчарування.