Розділ 21 "Кров та принцеса". Сторінка 268

— Який хрін тобі треба, Флорбрейк? — прохрипів Ройд, намагаючись натягнути на себе брудну сорочку. — Знову прийшов шукати неприємностей чи у тебе в кишені завалялося щось цікавіше за твою кислу морду?

Інтліго криво й похмуро усміхнувся, виймаючи з-за пазухи важкий мішечок із золотими монетами, які щойно отримав від леді Ріфи, і дзвінко кинув його на стіл перед Ройдом. Золото блиснуло в тусклому світлі свічки.

— Забудь про своє дешеве вино і віслюків, Ройде, — тихо і вщир лиховісно промовив Інтліго, схиляючись до столу. — У нас є справа. Нас найняли для однієї чистки в самій столиці. Леді Ріфа Гербер заплатить щедро, якщо ми дістанемося до палацу і заріжемо королівського виродка — малого синка Ашаіра. Збирай свої лахміття, вирушаємо негайно.

Ройд ледь помітно хмикнув, хапаючи важкий мішечок із золотом і ховаючи його за пазуху. П'яний туман у його голові миттєво розвіявся від дзенькоту монет — перспектива великої наживи діяла на нього краще за будь-який відвар. Він швидко натягнув свій пошарпаний плащ, підхопив кинджал і рушив слідом за Інтліго. За кілька хвилин обидва найманці вже були за містом: вихопивши з кошиків втомлених коней, вони виїхали на трак, розгорнули перед собою брудну дорожню мапу й поскакали на південь, у бік столиці, де на них чекала кривава робота.

Тим часом у серці королівства, у великій тронній залі палацу, панувала зовсім інша атмосфера. Золоті промені сонця пробивалися крізь високі вітражі, освітлюючи величний трон, на якому зручно вмостився король Ашаір. На його колінах сидів чотиримісячний Вест. Малюк весело гулів, намагаючись схопити батька за золотий ланцюг на шиї, а його світло-руде волоссячко й яскраво-зелені очі сяяли від задоволення.

Навколо трону зібралися столичні лорди та радники. Вони широко посміхалися, піднімаючи келихи та голосно захоплюючись спадкоємцем, улесливо підтримуючи кожне слово короля.

Важкі двері зали повільно відчинилися, і всередину ступила нова королева. Енн Флорбрейк була неперевершеною: на ній красувалася розкішна смарагдово-зелена сукня, що ідеально підкреслювала її фігуру, а її густе русе волосся було майстерно зібране в охайний хвостик, переплетений тоненькими косами. Вона йшла з високо піднятою головою, насолоджуючись своїм тріумфом, і зупинилася за кілька кроків від трону, з ніжною материнською усмішкою спостерігаючи за Ашаіром та їхнім сином.