Розділ 21 "Кров та принцеса". Сторінка 265

— Скинути немовля?.. Діду, це занадто жорстоко, — хрипко і з неприхованою огидою вимовила Альба, дивлячись на літнього лорда впритул. — Ми йдемо війною проти вбивці мого брата і тирана, а не стаємо такими ж різниками немовлят, які вбивають дітей у колисках! Це вже за межею.

Проте лорд Гербер навіть не відвів погляду, його голос залишився непохитним і холодним, наче крига.

— Це жорстоко, Альбо, але це необхідно, — суворо заперечив він. — Якщо цей спадкоємець залишиться живим, війна ніколи не закінчиться. А от після смерті принца Ашаір збожеволіє від горя і зануриться в глибокий траур. У нього згасне пильність, його армія й радники розгубляться від хаосу в королівській родині — і саме в цей момент у нас буде ідеальний час, щоб безперешкодно увійти в столицю, забрати трон і покінчити з ним раз і назавжди.

Лорд Гербер навіть не став слухати подальші заперечення. Він різко відсунув від себе мапу, витягнув із похмурої стоси чистий аркуш щільного паперу, вмочив гусяче перо в чорнило і твердою, досвідченою рукою почав виводити букви. Він писав листа своїй доньці, леді Ріфі Гербер, яка тимчасово керувала землями Букріверу під час його відсутності, наказавши їй знайти у найвіддаленіших куточках їхніх володінь двох чи трьох безжальних бандитів, здатних виконати брудну роботу в столиці.

Альба не витримала цього видовища. Збентежена й розгнівана холодною жорстокістю плану, вона різко підвелася з лави, кинула на Гербера сповнений огиди погляд і, нічого не сказавши, мовчки вийшла із зали ради, грюкнувши важкими дверима.

Елеонор залишилася сидіти на своєму місці. Вона мовчки й холоднокровно спостерігала за тим, як лорд Гербер завершує листа, запечатуючи його гарячим воском із родовим гербом. На її обличчі не здригнувся жоден м'яз — прагматична леді Елвоулла чудово розуміла, що в цій війні на кону стоїть занадто багато, аби дозволити собі розкіш зайвої жалості.

Наступного ранку голуб із печаткою Елвоулла доставив листа до заїзду в Букрівері, де правила леді Ріфа Гербер. Сама вона стояла біля високого вікна, повністю зодягнена в траурну чорну сукню, що різким, гострим контрастом виділялася на тлі її смоляно-чорного волосся, через яке проходило єдине вражаюче світле пасмо.