Минув ще один тиждень. Лорд Баста Сефтті та лорд Гербер під покровом ранкової сутінки дісталися околиць столиці, прагнучи оцінити обстановку перед вирішальним ударом. Проте те, що вони побачили, перевершило всі їхні очікування: у центральній залі палацу палало святкове світло, лилося вино, і лунала музика.
Ашаір Сефтті влаштував скромне, але закрите весілля, офіційно коронувавши леді Енн Флорбрейк своєю дружиною. Велика зала була набита до відмови наближеними дворянами, вірною гвардією та новими фаворитами короля, що унеможливлювало будь-який непомітний підхід чи раптову атаку. Зваживши всі ризики й розуміючи, що зайняти палац у розпал цього скупчення народу неможливо, лорд Гербер і Баста мовчки відступили в тінь, повертаючись назад до Елвоуллу ні з чим.
Час невпинно йшов своїм чередом, розгортаючи нові сторінки кривавої історії. Ще через рік столиця здригнулася від зовсім інших подій — у розкішних королівських покоях лунали гучні дитячі крики.
Леді Енн успішно виносила й народила королю сина. Немовля з'явилося на світ міцним, здоровим і голосистим, сповіщаючи всіх придворних про народження нового спадкоємця королівської крові. Ашаір святкував цю подію з новою силою, переконаний, що його династія тепер міцно закріпилася на троні, тоді як буря на півночі лише набирала обертів.