Розділ 19 "Штурм столиці". Сторінка 259

Альба повільно відпустила край столу, а в її погляді промайнув холодний, темний вогник полегкості й нової рішучості. Вона злегка кивнула, ховаючи руки в складки темного плаща:

— Це добре... Головне, що він не в лапах Ашаіра і не гниє на тому попелищі, — тихо, але твердо промовила вона. — У нас буде можливість повернути його і провести все так, як належить. Але спочатку ми маємо закінчити з тим, хто звів його в могилу.

Елеонор обвела втомленим поглядом усіх присутніх у залі. Вечірні тіні від факелів уже довгими язиками лягали на стіни Елвоулла, а напруга попередніх годин виснажила навіть найстійкіших. Вона впевненим рухом закрила мапу, згорнувши пергамент у щільний сувій.

— На сьогодні засідання закрито, — рішуче оголосила леді Хайм, підводячись із крісла. — Ми обговорили достатньо, щоб кожному було над чим подумати. Повернемося до цього плану з першими променями сонця, коли голови будуть світлішими. Відпочивайте.

Потроху радники почали розходитися по темних коридорах замку, залишаючи залу в тиші.

Тим часом, за сотні миль звідси, у розкішних, але холодних покоях столичного палацу панувала зовсім інша атмосфера.

Ашаір Сефтті сидів на м'яких подушках біля низького столика, заставленого дорогими винами та фруктами, намагаючись втопити у вині та розвагах залишки тривоги після нещодавніх бунтів. На колінах у нового короля сиділа Енн Флорбрейк — молода і надзвичайно вродлива служниця, яку нещодавно перевели обслуговувати особисті покої монарха.

Її легка шовкова сукня спадала з плечей, а тонкі пальці гралися з важким золотим ланцюгом на шиї Ашаіра. Король сміявся, притягуючи її ближче до себе, насолоджуючись беззаперечною владою та відсутністю будь-якого опору в цих стінах. На кілька коротких годин ні війни, ні зради, ні криваві тіні минулого не існували для нього — лише блиск золота, п'янке вино і молодість дівчини, яка ревно сміялася з кожного його жарту, не підозрюючи, скільки крові пролили на шляху до цього трону.

Кімнату наповнював лише приглушений сміх і дзенькіт кришталевих келихів, коли Енн раптово зупинила свої пальці на грудях короля. Вона трохи відсторонилася, дивлячись на нього затуманеними, але хитрющими очима, і притиснула його долоню до свого ще абсолютно плоского животу.

— Ашаіре... я мушу дещо тобі сказати, — шепотіла вона, ніжно й водночас з якоюсь тремтячою гордістю. — Ти... ти станеш батьком. Я вагітна від тебе. Народжу нашого малюка вже за кілька місяців. Залишилось зовсім небагато...