Альба мовчки кивнула головою, уважно дивлячись на нього своїми сірими очима. Вона добре пам'ятала його ще тоді, коли він обіймав посаду десниці при столиці, служачи самому Ашаіру. Здавалося неймовірним, що той самий чоловік тепер шукає прихистку тут, після всього бруду й кривавих інтриг минулого.
Елеонор уважно вивчила його погляд, оцінюючи кожне слово. У її синіх очах промайнула тінь прагматичного розрахунку. Вона повільно підійшла ближче і сіла на сусіднє крісло біля Басти, демонструючи рівність у цій небезпечній грі.
— Якщо ви справді прагнете помститися Ашаіру за смерть мого брата і Макто, Сефтті, то ваші навички та знання двору можуть знадобитися, — тихо, але проникливо сказала Елеонор. — Тепер ви можете бути вірним мені. Але говоріть прямо: що ви пропонуєте?
Баста злегка кивнув, задоволений її реакцією, і наблизився, знизивши голос до шепоту:
— Король Ашаір зараз оп'янілий перемогою на півдні. Його армія рушить далі, і коли він дійде до столиці, стіни палацу будуть уразливіші, ніж будь-коли, бо всі основні сили й варта будуть кинуті на околиці, — його обгоріле обличчя скривилося в холоднокровній посмішці. — У нас буде єдиний шанс. Столицю можна буде легко захопити зсередини й скинути його з трону, поки він святкує тріумф.