Розділ 17 "Король всіх королів". Сторінка 242

Хаос бою досяг свого апогею, коли Ашаір, тримаючи за волосся відрубану голову Джо Хаймa, різко винирнув із димової завіси. Побачивши перед собою Басту Сефтті, який прикривав відхід решти заколотників, король Півдня не вагався ні секунди. З диким криком він зробив стрімкий випад і глибоко підрізав Басту.

Старий воїн не встиг парирувати удар — знесилений і поранений, він втратив рівновагу і важко рухнув обличчям усередину величезної купи тліючого, обгорілого вугілля. Його обличчя одразу ж торкнулося розпеченого жару, шкіра зашипіла, а волосся спалахнуло яскравим полум'ям. Баста захлинувся криком болю, що потонув у загальному гуркоті битви, але Ашаір уже не дивився на нього.

Використавши момент паніки, король з розмаху кинув уперед криваву голову Джо Хайма — вона важко гепнулася просто під ноги Макто Сеуллу.

Макто завмер на мить, дивлячись на мертве обличчя десниці. У його очах застигли сльози — сльози чистої, палкої помсти за кожну втрачену душу, за спалені землі та зраджену кров.

— Виродок! — пролунав розриваючий душу крик Макто.

Він не тямів себе від люті. З розбігу заскочивши назустріч, Макто з дикою силою врізався у ворога, буквально збивши Ашаіра з його коня. Обидва з гуркотом гепнулися на бруд і попелище. Королівська корона злетіла з голови Ашаіра, а їхні мечі одразу ж схрестилися у відчайдушній, кривавій дуелі прямо посеред палаючого пекла Білого Мармуру.

Битва між Макто та Ашаіром перетворилася на жорстокий, виснажливий танець на крові й попелі. Вони кружляли серед руїн, важко дихаючи й затуляючись від ударів, які з кожною секундою ставали дедалі повільнішими через втому та рани.

Ашаір першим пробив захист противника. Його важкий меч розсіг плече Макто, залишаючи глибоку, рвану рану. Гаряча кров миттєво затопила рукав, фарбуючи тканину в темний колір, але Макто навіть не скривився — біль потонув у пекельній люті. Зібравши залишки сил, він зробив хитрий обманний маневр і врізався гардою меча в обличчя короля. Хрускіт зламаного носа потонув у загальному ревінні бою, а з губ Ашаіра бризнула кров.

Але король Півдня не відступив. Розлючений ударом, він кинувся вперед і встиг провести підступний випад, полоснувши Макто по ребрах. Клинок пройшов крізь шкіру та обладунки, залишаючи довгий кривавий розріз, від якого у Макто перехопило подих.

У відповідь Макто вдарив наосліп, вкладаючи у цей рух усю свою ненависть. Його меч важко пройшовся по стегну Ашаіра, глибоко врізавшись у м'язи. Король зашатався, випустивши з горлянки хрипкий стогін і ледь не впавши на коліна.

Обидва бійці вже ледве трималися на ногах. Їхні обличчя були вкриті потом, сажею та власною кров'ю, одяг перетворився на шматки, а руки тремтіли від надмірної втоми. Проте ніхто з них не збирався зупинятися — це була битва на знищення, де вижити мав лише один.