Розділ 17 "Король всіх королів". Сторінка 230

Ашаір, стомлений довгим переходом і роздратований безкінечними скаргами власних солдатів, нарешті вивів авангард до володінь Букріверу. Усвідомлюючи, що родове гніздо лорда Гербера знаходиться просто перед ним, і сподіваючись здобути хоч якусь швидку перемогу, щоб підняти власний авторитет, король ухвалив зухвале рішення. Попри втому війська, він наказав іти на штурм, щиро очікуючи зустріти тут самого Гербера та дати йому запеклу битву.

Бійцівські загони Девіда Айса та королівська варта увірвалися до замку, зламавши слабкий опір сторожі. Проте на Ашаіра чекало гірке розчарування. У залах та покоях Букріверу панувала тривожна порожнеча — ніякого запеклого опору, ніякого ворожого війська, а головне — жодного сліду самого господаря. Замок виявився порожнім.

Девід Айс пройшов до головної зали, важко ступаючи по кам’яній підлозі у своїх залізних латах. Він окинув похмурим поглядом безлюдні коридори, підійшов до короля і з неприхованою іронією та роздратуванням у голосі кинув:

— Марно шукаєте, Ваша Високосте. Лорда Гербера тут немає. За нашими розвідданими, він зараз засідає в Колдстоуні разом із іншими заколотниками.

Ашаір злостиво скривився, не бажаючи визнавати, що його гучний штурм виявився марною тратою часу й сил. Йому потрібна була хоч якась здобич, хоч якась видимість перемоги перед власними солдатами.

— Не вірю, що тут зовсім нікого не лишилося! — люто кинув король, розмахуючи руками. — Обшукати кожен куток! Захопіть усіх служників, усю челядь і кожного, хто посмів залишитися в цьому проклятому замку! Ніхто не має піти безкарно.

Солдати кинулися виконувати наказ, перевертаючи догори дном кімнати й підвали. За кілька хвилин вони витягли на світло бенефіціарів замку, що ховалися по кутках — переляканих кухарів, конюхів та дрібних слуг. Серед них виділялася літня жінка на ім'я Ріда Айлет. Попри свій поважний вік, вона трималася гордо й незламно, хоча її одне око було назавжди сліпим і затягнутим, тоді як інше дивилося на короля з холодною зневагою.

Ашаір підійшов до неї ближче, брезгливо оглядаючи стару служницю, яка роками служила роду Герберів.

— Замкнути її тут, — наказав король своїм людям, махнувши рукою на темниці замку. — Нехай сидить у темряві й нагадує всім іншим про долю зрадників. А ми рушаємо далі!

Девід Айс зупинився на порозі великої зали, оглядаючи знайомі арки та кам'яні стіни, які тепер гулко віддавались гомоном їхніх солдатів. На його обличчі промайнула тінь складної емоції. Він підійшов до Ашаіра і спокійно, але з відчутною напругою в голосі мовив:

— Ваша Величносте... Букрівер — це не просто чергова фортеця на карті. Це родове гніздо моєї дружини Ріфи.