Розділ 16 "Війна жовтих та синіх". Сторінка 224

Її шлях лежав до особистих покоїв сина — їй терміново потрібно було повернутися до державних паперів і остаточно узгодити логістику майбутнього походу на Північ. Проте, коли Лілія без стуку різко відчинила важкі двері кімнати Ашаіра, її погляд уп’явся в сцену, від якої вона задихнулася від люті.

На ліжку короля розгортався відвертий акт гріха: її розгублений син задовольняв свої примхи разом із тією самою зниклою служницею — Енн Флорбрейк.

Посунувши брови й розлючено звівши плечі, Лілія вибухнула таким громовим, низьким і сповненим басовитої ярості криком, що від нього затремтіли шибки у вікнах:

— ГЕТЬ!

Перелякана Енн навіть не встигла натягнути на себе сукню чи схопити одяг — напівоголена, тремтячи від жаху перед гнівом королеви-матірі, вона зіскочила з ліжка і кулею вилетіла з покоїв, рятуючи власне життя.

Лілія важкою, хижою ходою наблизилася до ліжка, де все ще лежав спантеличений Ашаір. Не кажучи ні слова — вона з розмаху ляснула сина по щоці твердим ребром свого віяла так дзвінко, що аж розійшовся тихий дзенькіт по розкішній кімнаті.

— Як ти смієш, недоумкуватий хлопчисько, дозволяти собі подібне зі служницями, коли імперія тріщить по швах?! — процідила вона крізь зуби, її зелені очі метали по кімнаті.

Ашаір морщився, торкаючись червоної щоки, та в його погляді не було каяття — лише роздратування та п'яна впертість. Він байдуже знизав плечима, намагаючись зберегти рештки гордості:

— Я король... — буркнув він, відводячи погляд. — І роблю все, що забажаю.

Лілія від такого нахабства аж здригнулася. Вона нависла над ним, стискаючи кулаки так, що побіліли пальці:

— Король не розважається по ліжках, поки країна лежить у руїнах! Справжній король сидить на троні і готує плани для зміцнення держави!

Ашаір із викликом звів брови і відкинувся на подушки, хрипко сміючись:

— Я втомився від твоїх наказів. Я заслуговую на відпочинок!

Не встиг він договорити, як важка рука матері знову з розмаху обрушилася на його обличчя, залишаючи гарячий слід від ляпаса. Лілія схилилася до його вуха, шепочучи слова, від яких у короля в жилах застигла кров:

— Відпочивати ти будеш у труні, якщо ще раз перешкодиш моїм планам. А зараз вставай, бери папери і готуйся до війни.