Розділ 16 "Війна жовтих та синіх". Сторінка 221

Лілія примружила очі, пильно дивлячись на Девіда Айса, і її голос пролунав холодно та владно:

— Твоє військо виступить на північ у перших рядах, Девіде? Ти готовий повести своїх людей проти бунтівників?

Девід упевнено кивнув, зустрівши її погляд без страху:

— Так, Ваша Величносте, моє військо піде в похід. Але я прошу про одну послугу взамін. Моя дружина, Ріфа Гербер — чекає на дитину. Вона вагітна, і я скоро стану батьком спадкоємця. Мій новий замок потребує розширення та зміцнення для майбутньої сім'ї, тож мені потрібен лише мішок золота.

Лілія, чиє серце й думки були зайняті виключно власним тріумфом і прагненням знищити ворогів до того, як вони об'єднаються, навіть не задумалася над ціною. Її еґоїстична жага влади заглушила будь-які застереження — їй потрібна була ця армія негайно.

— Ти отримаєш своє золото, — різко кинула королева і знаком руки покликала вартового.

За кілька хвилин з темних коридорів палацу вийшов слуга, важко ступаючи під вагою мішка, наповненого дзвінким золотом, і поклав його до ніг Девіда Айса.

 Поки в тронній залі плелися нові інтриги та укладалися небезпечні угоди, у столичних покоях відбувалося те, чого ніхто не міг передбачити.

Альба зробила неймовірне: вона не просто отямилася від місячного забуття, а й змогла підвестися з ліжка. М’язи спочатку здавалися ватяними й болючими після тривалого заціпеніння, але неймовірна внутрішня воля та жага життя змушували її тіло слухатися. Вже за кілька годин вона дивовижним чином звикла до ходьби та рухів, повертаючи собі контроль над власними кроками.

Спершу Альба повільно дійшла до умивальника, щоб змити з себе холодний піт і втому минулих тижнів, відчуваючи, як крижана вода повертає їй яскравий розум. Очистившись, вона слабким, але вже твердим голосом покликала свою служницю:

— Енн... Енн Флорбрейк, де ти є? Зайди допоможи мені одягтися.

Вона повторила ім’я ще раз, та в кімнаті панувала лише глуха тиша, порушувана гулом за вікном. Дівчина не відгукувалася, бо її крики просто не могли пробити товсті стіни королівського крила.

А причиною була банальна відсутність служниці на своєму місці. У цей самий час Енн Флорбрейк і справді не збиралася виконувати свої обов’язки — вона розважалася з королем Ашаіром у його напівтемних покоях, повністю поглинена забороненою втіхою і байдужа до того, що королева, яку всі вважали майже мертвою, щойно повернулася до тями.