Розділ 16 "Війна жовтих та синіх". Сторінка 217

Баста впевнено крокував холодним подвір'ям Колдстоуна, залишаючи позаду засніжені плити, і зачинив за собою важкі двері палацу. Щойно він увійшов до великої зали, холодне світло північного дня впало на величну і водночас напружену картину перед ним.

На високому кам’яному троні сидів лорд Макто Сеулл із суворим, викарбуваним бурями обличчям. Поруч із ним, не відпускаючи його руки ні на мить, стояла його дружина — леді Ліста Гербер, чий тривожний погляд одразу зупинився на незнайомцеві. Вони явно обговорювали щось важливе, коли двері скрипнули.

Трохи ближче до центру зали розташувалися гості з південніших земель: могутній лорд Гербер із Букріверу та його шляхетна дружина Джоана Парен. Їхня присутність тут свідчила про те, що розкол у державі турбує не лише північан. А дещо осторонь, тримаючись із виправкою воїна і холодною недовірою в очах, стояв десниця північного лорда — Джо Хайм, старший брат леді Елеонор Хайм. Його постать випромінювала готовність за секунду захистити свій дім від будь-якої небезпеки, що могла прийти зі столиці.

Баста зупинився на середині зали, обвівши присутніх поглядом. Усі вони — родичі, союзники та впливові гравці — зібралися тут разом, навіть не підозрюючи, які новини про їхню кров і згаслу в столиці королеву він приніс із собою.

Баста опустився на одне коліно, схиляючи голову в глибокому поклоні, що змушувало важкий холодний камінь зали боляче тиснути на коліно. У приміщенні запала тиша, яку порушувало лише потріскування смолоскипів у настінних кріпленнях.

Лорд Макто Сеулл подався вперед, звузивши очі. Його погляд, важкий і проникливий, як у хижака, що впізнав здобич, на мить зупинився на постаті гостя. Він не міг помилитися. Попри бруд, виснаження та зморшки, що пролягли на обличчі прибульця, Макто бачив у ньому риси, які пам'ятав із дитинства — риси людини, на честь якої його самого колись нарекли.