Розділ 15 "Руда примара". Сторінка 215

Тим часом, у тінях під склепінням коридору, Баста Сефтті спостерігав за цією сценою з виразом глибокої огиди та розчарування. Відчуваючи, як влада остаточно вислизає з його рук разом із брошкою Десниці, він зрозумів, що в цьому палаці для нього більше немає місця — лише приниження від жінки, яка вкрала трон.

Не гаючи часу, Баста розвернувся і швидким кроком попрямував до стаєнь. Його рішення було остаточним: він покидає столицю. Він направить коня в бік Колдстоуна — твердині, що трималася осторонь від безумства Ашаіра. Баста знав, що йому є чим купити прихильність лорда Макто: він розповість йому все. Про королеву Альбу, що згасає у забутті, про божевілля короля та про те, як Лілія Вудкос узурпувала владу. Це була зрада, здатна спалити цей палац дотла, і Баста був готовий запалити сірника.

Поки натовп прохачів заповнював тронну залу, а Лілія Вудкос впевнено та жорстко роздавала накази й вирішувала державні справи, завойовуючи підтримку людей замість зниклого з поля зору короля, атмосфера в іншій частині палацу була зовсім іншою.

У своїх напівтемних покоях Ашаір сидів самотньо, абсолютно байдужий до всього, що відбувалося за стінами його кімнати. На важкому столі перед ним стояв великий глечик із вином та кубок. Король пив жадібно, намагаючись потопити в алкоголі провину, параноїдальний страх і спогади про те, що сталося з Альбою. Час для нього зупинився: поки внизу кувалася нова влада, він просто спивався у власній безпорадності, дозволяючи матері остаточно перебрати правління імперією у свої руки.

Тяжку тишу особистих покоїв короля порушив тихий, майже нечутний скрип дверей. До кімнати непомітно ковзнула Енн Флорбрейк — колишня служниця Альби Сеулл, яка тепер вирішила скористатися моментом і спробувати власну вдачу на руїнах чужого розпачу. Вона знала, як глибоко Ашаір занурився в апатію через стан королеви, і вирішила розважити його, пустивши в хід усю свою приховану чарівність.

Енн підійшла ближче до столу, де король продовжував самотньо пити вино. Вона заговорила м’яким, вкрадливим голосом, що гармонійно вплітався в напівтемряву кімнати, і почала відверто загравати до нього, торкаючись його плеча та нагадуючи про те, що життя в палаці триває попри все.

План спрацював. Затуманений алкоголем і повністю дезорієнтований божевіллям та зрадою матері, Ашаір піддався. Увага, яку Енн так майстерно запропонувала, стала для нього тимчасовим порятунком від власних чорних дум. Його похмурий погляд дещо пом'якшився, а напруга в плечах спала — хитка гра служниці дала свій результат, і король дозволив їй відволікти себе від руїни, у якій він опинився.