Глава 56. Вечір для старих друзів

Рада не сказала ні Альбрехту, ні Кірту, що саме сьогодні на них чекає сюрприз. У дівчини не було мети приховувати від них це, але обставини склалися саме так. Про те, що Дерик перенесе у палац п’ятнадцять людей знав тільки Філіп та Богдан. Колишніх жителів Рамплуру було багато, але саме ці виявили бажання зустрітися.

У другій половині дня мала відбутися підготовка до балу на якій збереться знать імперії. Мир вже був укладений, тепер треба було будувати нові зв’язки.

Кірту дозволили вийти з кімнати, але слугам було наказано слідкувати за ним та доповідати. Ні Рада, ні Альбрехт не заперечили з приводу цього. Філіп хоч був великодушним до нього, але не дурним – тримати поряд не перевірену людину без нагляду він не хотів.

Але самому Кірту «хвіст» не дуже заважав. Він у ці декілька днів якщо кудись й виходив то тільки у крило, де розмістили Орден Гармонії. Там була своя окрема їдальня.

Альбрехта вразило, що колишній друг добре спілкується з іншими чарівниками, а до нього відноситься, як до звичайного знайомого. Він намагався тамувати образу, але вона раз у раз виринала назовні. Раз хлопець спробував поговорити з Кіртом.

- Я тебе розумію, та вже не ображаюся, але повернути назад дружбу не можу. Ми не рівня один одному. Ти принц, я – солдат.

Коли Рада прийшла у спальню, щоб покликати його у бальну залу, вона застала його на ліжку у сльозах. Почувши, як відкриваються двері, хлопець спробував швидко прибрати сліди слабкості, але вона побачила.

- Тебе кличе Філіп на репетицію балу.

- Йди без мене. Чого я там не знаю. – буркнув хлопець, та підібгав губи.

- Як ти заговорив. – розсміялась дівчина. – Ходімо. Там буде увесь орден. Побудеш там годинку та роби що хочеш.

У якийсь інший момент вона залишила б його у спокої, але не зараз. Якщо раніше Рада мовчала тому, що була зайнята підготовкою до балу, то зараз принципово мовчала, щоб подивитися на його очі, коли через годину він зустріне тих, кого не бачив два роки.

Альбрехт пробуркотів, що у нього немає настрою і нехай усі забудуть хто він такий, але врешті встав та почав переодягатися.

* * *