Маяк 12 – Егіда
НІЧ 7: «ОСТАННІЙ ФОТОН»
Стіни стали напівпрозорими. На столі - чашка, вкрита пилом століть. - Усе закінчилося, Якове, - голос Марка звучав співчутливо. - Час прощатися з декораціями.
Замість сходинок під ногами були черевики, окуляри та іграшки колишніх доглядачів. У дзеркалі Яков побачив Марка - самого себе, але зі шрамами та сяючими очима. - Я - твоя здатність терпіти біль. Але ліміт вичерпано. Сідай у центр.
Яков сів у механізм лампи. Його тіло почало світитися, випалюючи кадри аварії. Він побачив обличчя дівчини на пасажирському сидінні. Цього разу вона не відвернулася. Почувся скрегіт катера, що причалював. - Прийом? Чуєш мене? - голос Нового Доглядача. - 1204, - відповів Яков з інтонацією Марка. - Ласкаво просимо додому, номер тринадцять.
#183 в Містика/Жахи
Відредаговано: 30.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
