По стінах стікали цівки темно-червоної рідини. Бетон під пальцями прогинався, як м'яка тканина. - Серце б'ється занадто швидко, - хрипів Марк. - Спустися в технічний колодязь... за дверима, яких раніше не було.
Яков пробирався крізь тунелі, що перетворилися на кровоносну систему. - Ти натиснув на гальма, але машина тільки прискорилася, - шепотів Марк історію про «аварію». - Я не був в аварії! Перестань пхати мені в голову чужі кошмари!
У центральній шахті пульсував величезний кокон, обплутаний кабелями. Яков виривав із нього корали та черепашки, що заважали пульсації, а Марк у рації видавав пронизливі крики. Всередині кокона Яков побачив обличчя, схоже на своє, застигле в бетоні. - Він світить болем, Яшо. Ми переробляємо твою провину на фотони.
На столі в житловому блоці замість кави тепер була густа чорна кров.