4

4

Очікуючи, поки на вогнище приготується їжа, Остап розговорився з Ліаною:

- Я завтра покажу тобі одне цікаве місце. Печеру... В якій щось дивне видавлено в стіні. Там запитується якась математична закономірність, яку треба якось зобразити у видавлених проміжках каменю.

- Я зараз хочу це бачити. - зажадала Ліана.

- Зараз не можна. Там ніччю ще більш небезпечніше, ніж удень. Завтра прокинемося, з'їмо щось, а потім вирушемо. Нам треба відпочити. І з новими силами підемо на екскурсію.

- А де ти зберігаєш їжу, яка залишається? Тіло тієї потвори завелике, щоб його з'їсти одразу. - зауважила жінка. - Дякуємо їй, що воно нас нагодувало собою. Хоча саме ця тварина хотіла нас з'ївши, зробивши нас своєю вечеряю.

- Я зробив погреб. Такий собі підвал, де температура нижча. Да і тут не так жарко, як ти помітила. - відповів Остап. - Давай помиємо посуд - і лягаємо спати. Можеш лягти на моє ліжко. Я постелю собі на підлозі.

Ліана та Остап все прибрали, перенесли залишки та запас до підвалу, а потім лягли спасти.

Ніччю піднявся вітер, який голосно ревів за вікнами, яких не існувало. Замість них були ставні. 

До хіжини підходили якісь звірі, яких було чутно через їх шипіння та рев.

Ліана не витримала та лягла на підлогу поруч з Остапом, обійнявши його. Чоловік окутав жінку своєю великою рукою, притиснувши її ближче до себе, щоб було їй не так страшно.

Так вони заснули в обіймах один одного, сховавшись під ковдрою.

Але в опівночі щось дуже голосно закричало ззовні, від чого вони одразу прокинулися.

- Давай у підвал. - запропонував Остап.

Ліана та Остап спустилися у погріб. Там і провели залишок ночі.

Вранці прокинулись, поснідали, прибрали та вийшли зі своєї хатинки.

Несподівано перед ними промчався вихор, залишивши по собі якусь субстанцію в повітрі, схожу на півпрозору медузу.

Остап штовхнув Ліану, падаючи на неї та притискаючи її до землі.

Субстанція пролетіла над ними, спалюючи все на своєму шляху, зачепивши хатинку, яка тут же спалахнула.

Остап вскочив та підбіг до колодязя й почав діставати звідти відро з водою, переливаючи в іншу ємність, яку швиденько підніс до хатинки - та вилив з неї воду на хатинку.

Потім підбіг до колодязя, знову набрав води, перелив в інший посуд та побіг виливати на хатинку.

Ліана схопила інший посуд і так само набирала з колодязя, переливала та виливала на стіни хатинки.

Через півгодини пожежа була погашена. 

Але від хатинки вже нічого не залишилося.

- Сьогодні будемо спати в підвалі. - сухо сказав Остап.

Ліана лише подивилася на нього.

Чоловік зібрав свою речі, які приготував до цього та узяв з собою, коли вони виходили з хатинки.

- Пішли до печери, як планували. - покликав Остап Ліану.