Пролог

Математична закономірність

Пролог

    Я не знала, що мені відкриються двері магічної фантазії при перевірках наявності авторства математичної закономірності та при спробах отримати авторські права на неї.

    Я й уявити собі не могла, що такі нудні пошуки приведуть мене до божевільного перетворення в таємничих світах, прихованих від сторонніх очей за поволокой математики.

    Коли я готувалась в д'евятому класі до екзамену по вибору по математиці, я помітила одну цікаву математичну закономірність різності квадратів. Але звернутись до бюро патентів та авторського права, щоб там перевірити, отримав чи хто-небудь авторські права на цю математичну закономірність, або, якщо ніхто до цього ще не догадався, до цієї закономірності, отримати самій на цю математичну закономірність авторські права - не можу. Я бачила в Інтернеті їх ціни. У мене не має стільки. У мене взагалі не має зайвих грошей, бо їх постійно не вистачає.

    Мені тридцять сім.

    Я починаю старіти.

    Але я досі не можу реалізувати свою мету. Свою мрію…

    А математична закономірність дуже проста:

    "Різниця квадрата наступного числа та квадрата цього числа завжди на два більше різниці квадрата цього числа та квадрата попереднього числа, але за умови, що числовий ряд з додатніми (з позитивними, з "+") цілими числами й нуль у тому числі" 

    Я - звичайна заводчанка, інженер-конструктор з третьої категорією з мінімальною зарплатньою, така, як більшість. Колеги висміюють мене за несхожість на них, за мою простоту та надмірну товариськість. А я хочу замкнутися у собі. Тому що досі не реалізувалася. Я хочу реалізації. Особистої реалізації. Я хочу реалізуватися, а не виконувати чужі команди, роблячи те, що мені говорять, періодично регулярно бува дівчиськом на побігеньках.

    Я проходжу своє жалке життя. Й кінця цьому не видно.

    Але... 

    Світ магічної фантазії несподівано увірвався в моє життя.

Подарувавши мені кохання, про яке я мріяла.

Залишитися в цьому нереальному світи, лише щоб бути з ним, чи повернутися назад, але без нього.

А чи покохає він мене?

Той таємничий персонаж нереального світу?

Чи буде він реальним коли-небудь?

Чи мені лише це все сниться?

І не має того паралельного світу, який я собі уявила, запевнивши сама себе, що він існує?

Невже я збожеволіла і живу своїм божевіллям?

А якщо й так?

Якщо в моїй уяві є він - чоловік моєї мрії, то може мені й залишитися в моєму божевіллі назавжди, щоб відчувати саме те, що хочеться?

Буває достатньо кохати всередині, просто маючи цей суб'єкт, якому хочеться віддати усі свої думки, наповнюючи свої мрії тільки ним.

І не хай не буде фізичного прояву цих стосунків, бо, може, їх не існує. 

Мені вже достатньо кохати внутрішньо, духовно, ментально, аби тільки відчувати, що я кохаю.

Кохаю - отже живу.

Кохаю - отже я жива.

І не важливо, в якому світі.

Реальному чи вигаданому.

Справжньому чи ілюзорному.

Правдивому чи божевільному.

Чи все-таки цей світ існує?

І для мене відкрилися його двері?