Мідії в вині, і прочі дари морів.

Почну з креветок, яких ми взяли моду ловить в Чорнім морі. Хто не ловив креветок, той вираз "бешена креветка" не зрозуміє. Бо то треба бачить як воно таке мале вирячує свої очі і щосили підгрібає пісок тікаючи крізь пальці до води.
Ловить креветки треба ввечері, як вони вилазять на кормьожку. На мілководді де ростуть водорості чоловік ходе з великим сачком і зачерпує з дна тих водорослів. А я, значить, стою на березі з пакетом, і порпаюсь в зеленій масі. І от мені під ноги вивалюється чергова порція зелені, я туди руками, а звідти як блохи загнуті бемерангом напівпрозорі створіння, як сипонуть в різні боки. Тут треба не розгубитися, а хапать їх в жменю і кидать до пакету. І головне хоч трішки зазіваєшся, як вони вже в морі. Ну а в воді їх ловить безполєзно.
Якщо повезе то за часа два можна набрать з літрову баночку тих звірів, а серед них буде навіть з десяток таких товстих як мій мізинець. Якщо вам на пляжі будуть продавати креветки товстіші від мізинця, можете бути впевнені що то не з Чорного моря, тут такі не водяться.
Готувати креветки напрочуд просто. Треба раз п'ять промить їх від піску, засипають в солону киплячу воду, додать кріп і лавровий листок, і чекать поки морепродукти почервоніють.
А одного разу в морі штормило, в до берега нанесло купу медуз і рапанів. Про те, що червоні велетенські равлики їстівні нас ніхто не просвітив, а ми, діти полів, звісно того і не підозрювали. Від того красіві ракушки були нафотографовані з різних боків і відпущені назад у море. Сподіваюсь, жоден рапан не постраждав.
Пізніше прогулюючись в іншій частині берега нами було помічено групу людей з пакетами, які активно туди щось складали прямо з води. При ближньому вивченню з'ясувалось, що шторм намив ще й купу мідій.
Тут ми вже не пасували, і теж набрали майже відро цього добра. Попутно було випитано в людей і гуглу як їх готувати. По случаю такого ділікатесу в АТБ було закуплено пляшку недорогого білого вина і цілий лимон.
Гугл підказав, що перед тим як готувати мідії, їх треба перевірити на свіжість. Для цього улов треба помістити в прісну воду, і поспостерігати. Те що спливе - вмерло давно і в їжу не годиться. Понятно, шо травиться не хотів ніхто, і у смітник пішли навіть ті екземпляри, що скромно вагались - спливати чи йти на дно.
Після такого жорсткого відбору улову залишилось менше половини.
Його треба було добряче відмити щіткою від піску і затиснутих між стулок водоростей. Повірте, це геть не зайве, бо їсти мідії з хрустом піску таке собі удовольствіє.
Після того, як кожна ракушка обмита їх треба покласти у воду і нагрівати до тих пір, поки вони не відкриються. Знаючі люди кажуть, що важливо не переварити, бо буде на смак як резина.
Ми вроді не переварили. З привідкритих ракушок треба видлубати м'якоть, яку власне і готують у вині, чи в апельсинах. Кому як до смаку.
Ми затамувавши подих дивились як наповнюється мисочка ділікатесами. За цілий вечір мороки мали у винагороду близько одного стакану тих клятих мідій. Які поклали в теплу олію з часником, і залили аж цілими півстакана вина.
Смак у свіжезловлених мідій безподобний, особенно з келихом вина, а після другого келиха з такою закускою, відчуття піску на зубах, якого там все одно повно залишилось, вже не бентежить.